Герасимчук Дмитро Костянтинович

Визначення і загальна характеристика

ГЕРАСИМЧУ́К Дмитро Костянтинович (12. 09. 1942, с. Козиряни Кельменец. р-ну Чернів. обл. — 04. 07. 2001, Львів) — письмен­ник. Член НСПУ (1968). Навч. у Чернів. університеті (1960), закін. Львів. університет (1967). Працював у період. ви­да­н­нях Чернівеч­чини (1959–62). Від 1967 — у Львові: вла­скор г. «Літературна Україна», відп. секр. Львів. організації НСПУ. Автор зб. новел «Снять квітами зорі» (К., 1967); повістей «Дана» (К., 1967), «Тепле літо» (К., 1973), «Вітер з поля» (Л., 1976), «Червоний вино­град» (Л., 1985); зб. повістей та оповідань «Чому біжить остан­ній» (Л., 1981; рос. перекл. — Москва, 1985), «Літак зі Львова» (К., 1984); романів «Ріка» (К., 1987), «Чотири корчми» («Жовтень», 1989, № 9–10; окреме вид. — Л., 2002) та ін. Творчий доробок Г. тематично і сюжетно повʼязаний пере­важно з Буковиною, зокрема з буковин. селом 20 ст., часто має автобіогр. основу. Г. — митець з власною манерою письма, йому притаман­на посилена увага до морал.-етич. та філос. про­блематики, психол. аналізу, до людини, наділеної глибокими патріот. почу­т­тями. Автор пʼєс «Бригантина» (за однойм. повістю О. Гончара) та «Моя єдина любов». Окремі твори Г. пере­кладено білорус., болгар., вірм., груз., лит., молд., рос., угор. мовами.

Літ.: Горинь В. «Чотири корчми» Дмитра Герасимчука // ЛУ. 2002, 17 жовт.

М. І. Юрійчук

Завантажити статтю