Гершуні Григорій Андрійович

ГЕРШУ́НІ Григорій Андрійович (справж. — Герш Іцкович; 18. 02(02. 03). 1870, маєток Таврово Телешів. пов. Ковен. губ., Росія — 16. 03. 1908, м. Цюрих, Швейцарія, похов. у Парижі) — учасник революційного руху в Росії. 1895–97 навч. на фармацевт. курсах при Університеті св. Володимира у Києві, входив до напіврев. студент. гуртків. Працював провізором у С.-Петербурзі, Москві та Мінську. Надавав допомогу Робітн. партії політ. звільнення Росії та Польс. соціаліст. партії. Восени 1901 створив Бойову організацію Партії лівих соціалістів-революціонерів. Часто приїжджав в Україну, зокрема Київ і Харків, де вербував бойовиків і розробляв плани терактів проти держ. чиновників. 2 квітня 1901 його бойовики вбили Міністра внутр. справ Росії Д. Сипягіна; 29 липня 1902 здійснили теракт проти харків. губернатора І. Оболенського; 6 травня 1903 у м. Уфа (Росія) застрелили місц. губернатора Н. Богдановича. 13 травня 1903 заарешт. на ст. Дарниця побл. Києва, 1904 засудж. до смерт. кари, заміненої довіч. ув’язненням. 1906 утік з каторги й емігрував до США. На еміграції продовжував займатися рев. діяльністю. Вироблену Г. тактику терору широко застосовували есери на поч. 20 ст. Автор спогадів «Из недавнего прошлого» (С.-Петербург, 1907).

Літ.: Дело Гершуни. С.-Петербург, 1906; Спиридович А. И. Партия социалистов-революционеров и ее предшественники. Петроград, 1918; Гейфман А. Революционный террор в России 1894–1917. Москва, 1997; Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст.: Істор. нариси. К., 2002.

В. М. Волковинський

Рекомендована література

1. Дело Гершуни. С.-Петербург, 1906;
   Google ScholarInternet
2. Спиридович А. И. Партия социалистов-революционеров и ее предшественники. Петроград, 1918;
   Google ScholarInternet
3. Гейфман А. Революционный террор в России 1894–1917. Москва, 1997;
   Google ScholarInternet
4. Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст.: Істор. нариси. К., 2002.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю