Гершуні Григорій Андрійович

Визначення і загальна характеристика

ГЕРШУ́НІ Григорій Андрі­йович (справж. — Герш Іцкович; 18. 02(02. 03). 1870, маєток Таврово Телешів. пов. Ковен. губ., Росія — 16. 03. 1908, м. Цюрих, Швейцарія, похов. у Парижі) — учасник революційного руху в Росії. 1895–97 навч. на фармацевт. курсах при Університеті св. Володимира у Києві, входив до напів­рев. студент. гуртків. Працював провізором у С.-Петербурзі, Москві та Мінську. Надавав допомогу Робітн. партії політ. звільне­н­ня Росії та Польс. соціаліст. партії. Восени 1901 створив Бо­йову організацію Партії лівих соціалістів-революціонерів. Часто при­їжджав в Україну, зокрема Київ і Харків, де вербував бо­йовиків і роз­робляв плани терактів проти держ. чиновників. 2 квітня 1901 його бо­йовики вбили Міністра внутр. справ Росії Д. Сипягіна; 29 липня 1902 здійснили теракт проти харків. губернатора І. Оболенського; 6 травня 1903 у м. Уфа (Росія) застрелили місц. губернатора Н. Бог­дановича. 13 травня 1903 заарешт. на ст. Дарниця побл. Києва, 1904 засудж. до смерт. кари, заміненої довіч. увʼязне­н­ням. 1906 утік з каторги й емігрував до США. На еміграції продовжував за­йматися рев. діяльністю. Вироблену Г. тактику терору широко за­стосовували есери на поч. 20 ст. Автор спогадів «Из недавнего прошлого» (С.-Петербург, 1907).

Літ.: Дело Гершуни. С.-Петербург, 1906; Спиридович А. И. Партия социалистов-революционеров и ее предшествен­ники. Петро­град, 1918; Гейфман А. Революцион­ный тер­рор в Рос­сии 1894–1917. Москва, 1997; Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст.: Істор. нариси. К., 2002.

В. М. Волковинський

Завантажити статтю