БО­ЙОВА́ ОРГАНІЗА́ЦІЯ ПА́РТІЇ ЛІ́ВИХ СОЦІАЛІ́СТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕ́РІВ (БО ПЛСР) — терористична організація в Росії, яка боролася з самодержавством, здійснюючи замахи на царських міністрів, генерал-губернаторів, високих жандармських та поліцейських чинів. БО ПЛСР створив колиш. студент київ. Університету св. Володимира Г. Гершуні восени 1901 для обʼ­єд­на­н­ня есерів. гуртків, груп та організацій в єдину партію.

До її складу входило 10 осіб. 2 квітня 1902 С. Балмашов організував теракт проти міністра внутр. справ Д. Сипягіна. Згодом здійснено не­вдалу спробу вбити обер-прокурора Синоду К. Побєдоносцева і с.-петербур. градоначальника М. Клейгельса в день похова­н­ня Сипягіна. Г. Гершуні разом із київ. робітником Ф. Качурою організував 29 липня 1902 замах на харків. губернатора І. Оболенського, а за участі Є. Дулєбовича — на уфимського губернатора Н. Бог­дановича (6 травня 1903). Агент Деп. поліції Є. Азеф, працюючи серед есерів, уві­йшов до БО ПЛСР, став одним із її лідерів і виказав чл. організації, вони були заарешт. в Києві. Г. Гершуні заарештували 13 травня 1903. БО ПЛСР очолив Є. Азеф, який організував задумані Гершуні вбивства — у С.-Петербурзі (15 липня 1904 — Є. Сазонов) міністра внутр. справ В. Плеве та в Москві (4 лютого 1905 — І. Каляєв) князя С. Романова. Під керівництвом Є. Азефа організація пере­йшла від «револьверного» до «бомбового» терору й стала більш закон­спірованою.

Після маніфесту 17 жовтня 1905 ЦК ПЛСР роз­пустив БО. Поновила свою діяльність у січні 1906 після поразки грудневого 1905 збройного пов­ста­н­ня у Москві. Склика­н­ня 1-ї Держ. думи знову зупинило терорист. акції. Значною мірою гальмував активну діяльність БО ПЛСР її кер. — провокатор Є. Азеф. У від­повідь на висловлене ЦК партії не­вдоволе­н­ня роботою БО ПЛСР Є. Азеф і Б. Савинков 1906 подали у від­ставку, а чл. організації уві­йшли до складу летючих бо­йових загонів. 1906 в Катеринославі була створена бо­йова група ПЛСР, до якої уві­йшли М. Комаров, Є. Величенко, І. Конюхов та ін., всього — понад 20 осіб. Від серпня 1906 вона поширила свою діяльність на пд. р-ни Рос. імперії й ді­стала назву Укр. БО ПЛСР, яка існувала до 1908. У Києві та С.-Петербурзі діяли бо­йові загони організації, якими керували від­повід­но Д. Боришанський та М. Швейцар. Їхні спроби вбити київ. генерал-губернатора М. Клейгельса та князя В. Романова за­знали краху. У жовтні 1907 ЦК від­новив БО на чолі з Є. Азефом. Осн. її зав­да­н­ням стало здійсне­н­ня теракту проти Миколи ІІ (не вдався). На­ступного року стало ві­домо, що Є. Азеф — провокатор, і БО була зовсім деморалізована.

Навесні 1909 організацію роз­формовано, а Б. Савинкову доручено створити ініціативну групу, до якої знову проник поліцей. агент. На поч. 1911 БО ПЛСР, що за весь час існува­н­ня згуртувала бл. 80-ти терористів, самоліквідувалася.