Геттуєв Максим Ісмаїлович

ГЕ́Т­ТУЄВ Максим Ісмаїлович (Гыт­тыуланы Магомет; 25. 10(07. 11). 1916, аул Гунделен, нині Кабардино-Балкарія, РФ — 17. 09. 1985, м. Нальчик, Кабардино-Балкарія, РФ) — балкарський письмен­ник, пере­кладач, державний і громадський діяч. Нар. поет Кабардино-Балкарії. Учасник 2-ї світової війни. Разом з ін. балкарами був депортов. з рідного краю. Закін. пед. ін­ститут у м. Ленінабад (нині Худжанд, Таджики­стан, 1955). Від 1967 був головою Президії ВР Кабардино-Балкарії. Кілька разів від­відував Україну. Літ. діяльність роз­почав у 2-й пол. 30-х рр. Автор зб. віршів і поем «Тюбешиуле» («Зу­стрічі», 1961), «Космонафтла» («Космонавти», 1964), «Жыйырманчы ёмюр» («Двадцяте столі­т­тя», 1971), «Атламла» («Кроки», 1976), «Ант» («Клятва», 1985); кн. оповідань, нарисів і повістей «Джюрекле бла алтын къол­ла» («Серця і руки золоті», 1965); роману у віршах «Минги бауну къатында» («Поряд з Ельбрусом», 1979) та ін. Писав також для дітей. У творчості Г. звучать пере­важно громадян. мотиви: любов до рідного краю, велич народу у роки 2-ї світової війни, краса і мудрість нар. традицій, повага до культури ін. народів. У поет. спадщині Г. є зразки медитатив. та інтим. лірики. Низку віршів присвятив Україні: «Шуёхланы жюреклери» («Серця друзів»), «Жаш гвардиячыла» («Молодогвардійці»), «Гыржын-туз» («Хліб-сіль»), «Бюгюлмеулюк» («Незламність»), «Вин­ницачъа» («Він­ниці») та ін. Ви­вчав і популяризував творчість пред­ставників укр. класич. літ-ри, зокрема М. Коцюбинського. Здійснив пере­клад низки творів Т. Шевченка, Н. Гнатюк, А. Бортняка, Г. Усача. Укр. мовою окремі поезії Г. пере­клали В. Коломієць, Д. Чередниченко, М. Стрельбицький, В. Лагода, А. Бортняк, П. Сліпчук, І. Глинський, С. Савків, В. Лазаренко.

Завантажити статтю