Гешелін Олександр Ісакович
ГЕШЕ́ЛІН Олександр Ісакович (25. 08 (06. 09). 1882, Одеса — 06. 09. 1962, там само) — лікар-оториноларинголог. Син Ісака, батько Сергія Гешеліних. Доктор медицини (1911), професор (1922). Закін. Новорос. університет в Одесі (1906). Працював лікарем в Одесі та Москві; в Інституті удосконалення лікарів та Психоневрол. інституті в Петрограді (нині С.-Петербург, 1910–18); відтоді — в Одес. мед. інституті: завідувач кафедри оториноларингології (1922–41, 1944–52). Під час 2-ї світової війни — військ. лікар, завідувач кафедри хвороб вуха, горла, носа Ставроп. мед. інституту (РФ). Вперше описав рак середнього вуха і агранулоцитарну ангіну. Автор монографії «Тонзиллярные заболевания» (О., 1936); розділів у посібниках «Болезни уха, горла, носа» (К., 1941), «Болезни носа и околоносовых пазух» (1949), «Хирургические болезни глотки, гортани и пищевода» (1954, обидва — Москва).
Рекомендована література
- Зарицкий Л. А., Гаршин М. И. Профессор Александр Исаакович Гешелин (К 80-летию со дня рожд.) // Вест. оториноларингологии. 1962. № 5;
- Золотарев А. Е. Династия Гешелиных-медиков. О., 2003;
- Золотарев А. Е., Ильин И. И., Луки Л. Г. Биографический словарь профессоров Одесского медицинского института им. Н. И. Пирогова (1900–1990 гг.). О., 1992.
Завантажити статтю
Людина 
