ГЕШЕ́ЛІН Ісак Соломонович (1853, Ґрос­слібенталь Одес. пов. Херсон. губ. — 01. 12. 1926, Одеса) — лікар-оториноларинголог. Батько Олександра, дід Сергія Гешеліних. Герой Праці (1925). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1875). Працював земським (1876–77) і військ. (1876–78 та під час 1-ї світової війни) лікарем. Удосконалював зна­н­ня в Австрії. В одній з лікарень Одеси організував амбулаторію (1882) та перше в місті стаціонарне від­діл. (1895, від­тоді очолював) для лікува­н­ня осіб з захворюва­н­нями вуха, носа і горла. Одним з перших в Україні виконав трепанацію со­скоподіб. від­ростка, радикал. операцію середнього вуха, езофаго- та бронхо­скопію. Заснував школу для глухонімих дітей з незамож. родин (Одеса, 1900). Ініціатор створе­н­ня ж. «Еврейский врачебный голос» (1908). В лікарні, де Г. працював, 1920 йому від­крито мемор. дошку.