Гешелін Ісак Соломонович
ГЕШЕ́ЛІН Ісак Соломонович (1853, Ґросслібенталь Одес. пов. Херсон. губ. – 01. 12. 1926, Одеса) – лікар-оториноларинголог. Батько Олександра, дід Сергія Гешеліних. Герой Праці (1925). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1875). Працював земським (1876–77) і військ. (1876–78 та під час 1-ї світової війни) лікарем. Удосконалював знання в Австрії. В одній з лікарень Одеси організував амбулаторію (1882) та перше в місті стаціонарне відділ. (1895, відтоді очолював) для лікування осіб з захворюваннями вуха, носа і горла. Одним з перших в Україні виконав трепанацію соскоподіб. відростка, радикал. операцію середнього вуха, езофаго- та бронхоскопію. Заснував школу для глухонімих дітей з незамож. родин (Одеса, 1900). Ініціатор створення ж. «Еврейский врачебный голос» (1908). В лікарні, де Г. працював, 1920 йому відкрито мемор. дошку.
Пр.: Болезни уха, носа и горла: Руководство для врачей: У 3 т. Т. 1. К., 1936; Хирургические болезни носа, придаточных пазух и носоглотки: Руководство для врачей. Москва, 1949.
Літ.: Золотарев А. Е. Династия Гешелиных-медиков. О., 2003.
А. Є. Золотарьов
Основні праці
Болезни уха, носа и горла: Руководство для врачей: У 3 т. Т. 1. К., 1936; Хирургические болезни носа, придаточных пазух и носоглотки: Руководство для врачей. Москва, 1949.
Рекомендована література
- Золотарев А. Е. Династия Гешелиных-медиков. О., 2003.
Людина 
