Гирьовий спорт

Визначення і загальна характеристика

ГИРЬОВИ́Й СПОРТ — вид спорту, де спортс­мени під­німають гирі певної ваги на граничну кількість разів. Слово «гиря» запозичене з перс. мови (геран, герані — вага, важкий). Змага­н­ня проводять з гирями вагою 32, 24 або 16 кг, що мають стандартні роз­міри: висота 280 мм, діаметр корпусу 210 мм, діаметр держака 35 мм, довжина держака 115 мм. Регламент викона­н­ня вправ — 10 хв. Камʼяні брили, що ледь нагадували сучасні гирі, використовували для роз­витку і демонстрації сили олімпійці Давньої Греції. У середні віки камʼяні гирі використовували тюркські і словʼян. народи для покраще­н­ня бо­йових якостей. На­ступний етап еволюції Г. с. повʼязаний із роз­витком торгівлі і появою металевих вагових гир. Найбільшого пошире­н­ня вправи з гирями набули на тер. європ. частини Рос. імперії, упродовж віків вони були необхідним атрибутом нар. свят і стали частиною побут. культури. 1885 з ініціативи лікаря В. Краєвського у С.-Петербурзі створ. перший у Росії атлет. гурток, де значну увагу приділяли вправам з гирями. 1895 Є. Гарнич-Гарницький від­крив атлет. гурток у Києві, де за­ймалися боротьбою, гімнастикою, вправами зі штангою і гирями. В СРСР Г. с. набув масового пошире­н­ня. 1948 від­бувся 1-й всесоюз. конкурс силачів, де взяли участь бл. 20 тис. осіб. Змагалися у під­німан­ні 32 кг гирі однією рукою без урахува­н­ня часу. Пере­могу у конкурсі здобув чорномор. моряк А. Протопопов, під­нявши гирю 1002 рази. 1962 в РФ затверджено перші правила, за якими змагалися у триборстві: жим гирі спочатку однією, потім другою рукою, поштовх двох гир від грудей, ривок гирі однією рукою. В Україні правила затверджено 1970, у 1985 прийнято всесоюз. правила змагань, організовано 1-й чемпіонат СРСР і затверджено зва­н­ня «майстер спорту СРСР з гирьового спорту». За новими правилами змага­н­ня проводили у двоборстві: поштовх двох гир від грудей, ривок гирі спочатку однією, потім другою рукою; ви­значено 5 вагових категорій: до 60, 70, 80, 90 і понад 90 кг. Від 1986 проводять чемпіонати України з Г. с. з гирями вагою 32 кг. Між­нар. федерацію гирьового спорту утвор. 1992. Того ж року створ. Федерацію гирьового спорту України (у складі між­народної — від 1995). Перший чемпіонат Європи з Г. с. від­бувся 1992, світу — 1993, Кубок світу — 1994. Чемпіонати світу і Європи проводять у класич. двоборстві, Кубки світу — у поштовху за довгим циклом (поштовх одночасно двох гир від грудей з опуска­н­ням донизу після кожного виштовхува­н­ня), від 1998 — чемпіонати світу за довгим циклом. Ви­значено 7 вагових категорій: до 60, 65, 70, 75, 80, 90 і понад 90 кг. Від 2003 проводять чемпіонати світу з Г. с. серед жінок, які змагаються у ривку гирі вагою 16 кг у вагових категоріях до 60, 70 і понад 70 кг. Від 1996 ро­зігрують Кубок України у поштовху за довгим циклом, від 2000 — чемпіонати України в класич. двоборстві і поштовху за довгим циклом. Від 2001 проводять чемпіонати України серед жінок (перша чемпіонка — Т. Дорогій). 1997 Держ­комспорт України затвердив зва­н­ня «майстер спорту між­народного класу». До 1998 у чемпіонатах світу брали участь тільки спортс­мени країн СНД і Балтії. На 6-му чемпіонаті світу, що від­бувся в Україні 1998 (м. Борис­піль Київ. обл.), вперше взяли участь спортс­мени Греції, Йор­данії і Палестини. Від 2002 Г. с. культивується в Угорщині, від 2003 — у Польщі, від 2004 — в Італії, Німеч­чині, США. Серед укр. спортс­менів — чемпіони світу Р. Михальчук (1993–95, 1998, 2002–05), Ю. Петренко (1998), Ф. Фуглев (2003), В. Андрійчук (2004–05), О. Капець, В. Пронтенко, В. Бовкун (усі — 2005), призери чемпіонатів світу М. Ільїн (2-е м., 1998), О. Савченко (3-і м., 1993, 1995, 1998), С. Сахно (3-є м., 1998), С. Карпенко (2-е м., 2002), В. Олішевко (2-е м., 2002), А. Мартишко (3-є м., 2004), К. Ваніна (2-е м., 2004), чемпіон Європи (1992) і 3-раз. чемпіон СРСР В. Швидкий, 5-раз. чемпіон СРСР Ф. Усенко (1985–89). Збірна команда України 1995–2003 за рейтингом посідала 2-е м. (після команди Росії), а 2004 стала чемпіоном світу. 2000–05 збірну очолював десятираз. чемпіон України В. Андріяш. Найвищими досягне­н­нями укр. спортс­менів можна вважати поштовхи Ф. Усенка (вагова категорія до 80 кг), виконані на чемпіонаті СРСР 1989 — 149 разів за 10 хв., та ривки Ю. Петренка (до 75 кг) на чемпіонаті світу 1998 — по 110 разів кожною рукою. Від 1989 в Україні роз­вивається новий напрям Г. с. — композиційне жонглюва­н­ня гирями — «Козацькі витівки».

Літ.: Драга В., Катко Д. Богатирі України. К., 1972; Архангородський З. Гирьовий спорт. К., 1980; Щербина Ю. Гирь восхитительный полет. К., 1998; Олешко В. Силові види спорту. К., 1999.

Ю. В. Щербина

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю