ГІДРО́ЛІЗНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь промисловості, що обʼ­єд­нує виробництва, які базуються на хімічному пере­роблен­ні рослин­них матеріалів шляхом каталітичного пере­творе­н­ня полісахаридів у моносахариди. З нехарч. рослин. сировини (від­ходів лісозаготівлі, лісопиля­н­ня, деревооб­робки, с. господарства) виробляють корм. дріжджі, етил. спирт, глюкозу, ксиліт, фурфурол, органічні кислоти, лігнін та ін. продукти. Велике госп. значе­н­ня Г. п. зумовлене тим, що вона використовує величезні ресурси рослин. від­ходів для виробництва цін­ної продукції, на випуск якої в ін. галузях промисловості витрачається значна кількість харч. і корм. продуктів (зерно, картопля, патока та ін.). Методом гідролізу з 1 т від­ходів сухої деревини (залежно від профілю виробництва) одержують 220 кг корм. білкових дріжджів, або 35 кг дріжджів і 175 л етил. спирту, або 105–110 кг дріжджів і 70–80 кг фурфуролу. В Україні до 2-ї світової війни фурфурол виробляли на 3-х невеликих установках, що були створені при олійниц., шкір. та консерв. заводах у Одесі і Криму. У післявоєн. період введено в дію Верх­ньодні­пров. гідролізно-фурфуроловий завод, цех для виробництва гідроліз. корм. дріжджів з нехарч. сировини на Білгород-Дністров. картон. ф-ці. 1965 збудовано найбільший в Україні Запоріз. гідролізно-дріжджовий завод. До під­приємств цієї галузі належать і Вознесенський (Микол. обл.), Вінн., Словʼян. (Донец. обл.) та Васильків. (Київ. обл.) дріжджові заводи. Споруджуються Кіровогр. та Марганец. (Дні­проп. обл.) дріжджові заводи.

Крім від­ходів деревини, сировиною для гідроліз. виробництва можуть бути стрижні качанів кукурудзи і соняшник. лушпи­н­ня, яких багато збирається щороку на калібрувал. та маслозаводах. Вміст полісахаридів у цих рослин. від­ходах сягає 70 %, що в 2–3 рази пере­вищує вміст сахарози у цукр. буряках чи крохмалю в картоплі і дорівнює кількості крохмалю в кукурудзяному зерні. При виробництві етил. спирту 1 т абсолютно сухої хвой. деревини замінює 0,6 т зерна чи 1,6 т картоплі. Вартість продукції гідролізу 1 м3 від­ходів лісопиля­н­ня у 2–3 рази більша від вартості 1 м3 товар. пиломатеріалів. Більша частина гідроліз. під­приємств кооперується з лісопил.-деревооб­роб. і целюлозо-паперовими та масло-жировими виробництвами. Осн. хім.-технол. етапом гідроліз. вироб-в є гідроліз рослин. матеріалів. Це взаємодія полісахаридів рослин. сировини з водою при наявності каталізаторів — мінерал. кислот. Продуктами гідролізу є гідролізати — роз­чини моноз (пентоз і гексоз, зокрема глюкози), леткі речовини (органічні кислоти, спирти) та тверді залишки (гідроліз. лігнін). Вихід моноз сягає 90 % від кількості полісахаридів. Гідролізати під­дають подальшому біо­хім. чи хім. пере­роблен­ню залежно від профілю гідроліз. вироб-в та потріб. видів товар. продукції. Найбільш поширене біо­хім. пере­робле­н­ня гідролізатів для одержа­н­ня білково-вітамін. речовин — корм. дріжджів. Біо­хім. шляхом (броді­н­ня гексоз гідролізатів) одержують також один із важливих продуктів гідроліз. виробництва — етил. спирт. Харч. глюкозу і тех. ксилозу виробляють від­повід­но з гексоз. та пентоз. гідролізатів за допомогою очище­н­ня їх від мінерал. і органіч. домішок, випарюва­н­ня та кри­сталізації. При хім. пере­роблен­ні гідролізатів шляхом від­новле­н­ня наявних у них моноз одержують багатоатомні спирти; із гексоз утворюються від­повід­ні гексити (сорбіт, маніт, дульцит), а з пентоз — пентити (ксиліт, арабіт та ін.). Шляхом гідрогенолізу багатоатом. спиртів можна одержати гліцерин, пропіленгліколь і етиленгліколь; шляхом дегідратації пентоз — фурфурол. При дегідратації гексоз утворюється левулінова кислота. При гідролізі лігніну утворюються смоли і напів­кокс, який під­дають терміч. активації для одержа­н­ня актив. газового і знебарвлюючого вугі­л­ля. При оброблен­ні гідроліз. лігніну концентрованою сірчаною кислотою утворюється активне вугі­л­ля — кол­активіт. При оброблен­ні лугами лігнін роз­чиняється, а при подальшому під­кислен­ні виділяється активов. лігнін (актив. наповнювач синтетич. каучуку). Гідроліз. лігнін використовують також як паливо.