Гідронімія України

ГІДРОНІМІ́Я УКРАЇ́НИ — власні назви водних (природних та штучних) гео­графічних обʼєктів (морів, рік, ставків, боліт, джерел тощо). Гідроніми — най­стабільніший шар лексики будь-якої мови, вони зберігають мовні релікти, ві­домості про природу краю, побут та світо­гляд людей. Напр., назва р. Рокач походить від геогр. терміну «рокач», що означає «дзюркотлива (річка)», який в живій мові вже втрачений; невеликі 2 річки в бас. Росі під на­звою Бурчак, які виникли на означе­н­ня швидкої течії, що викликає шум, з часом змінили цю властивість (обміліли); назви оз. Волосове (Вінн. обл.) та потоку Волосів (Івано-Фр. обл.) можна повʼязувати з іменем язичниц. бога Волоса тощо. Ви­вче­н­ня гідронімікону країни над­звичайно важливе для дослідж. з мово­знавства, істор. гео­графії, історії, етнології та ін. гуманітар. дисциплін. Гідроніми в Україні повʼяз. з багатьма мовами, що від­ображає міграц. рухи насел.; через ви­вче­н­ня назв водних обʼєктів можна від­новити присутність незафіксов. етносів на певних теренах. Деякі назви успадковані від мов народів, які раніше заселяли певні регіони України. Так, Чорне м. освоювалося нашими предками з давніх часів, проте його назва була запозичена від греків. Найдавніші літописи засвідчили назву моря Поньтъ, Понтьське море (від грец. Πόντος Εὕξεινος, у пізніших документах зу­стрічаються назви: новогрец. Μαύρη Θαλασσα, італ. Mar Nero, які стали основою появи пере­клад. назви Чорне м. Давнє заселе­н­ня теренів від­бувалося вздовж річок як жит­тєво необхідних джерел. Це зумовило дуже раннє виникне­н­ня їх назв. Людська спільнота, роз­селена по великій річці або за умови наявності кількох водотоків, мала за необхідне їх називати. Найдавнішими є назви великих річок — Дні­пра, Дунаю, Дністра. Назва р. Дунай, ві­дома з літописів, походить від лат. Dânuvius, ця річка ві­дома також під грец. на­звою Ιστρος (у літописі — Истръ) фракій. походже­н­ня. Назва р. Дні­про ві­дома в грец. писем. джерелах від 6 ст. н. е. як Δάναπρις (найвірогідніше фракій. походже­н­ня), у грец. історика Геродота вона називається Βοριστενης (V ст. до н. е.). У давньорус. літописах уперше назва згадується 1016 у формі Дьнѣпрь. Як залишок глибокої давнини гідронімікон України зберіг назви річок, які демонструють звʼязки з ін. індоєвроп. мовами й можуть кваліфікуватися як давні індоєвропеїзми (напр., річки Таль, Салиха, Поть тощо). Рекон­струкція походже­н­ня таких назв (їх, звичайно, збереглося небагато) до­зволяє уточнювати ареал роз­селе­н­ня індоєвроп. племен в період перед ви­окремле­н­ням осібних словʼян. прамов. Як дуже давні слова-гідроніми іноді змінюють свою форму й зовсім від­ходять від первісної.

На теренах України є також річки, назви яких сягають прасловʼян. мови (Ірпінь, Стир). Найбільше в Україні оз. Світязь (Волин. обл.) має давнє словʼян. походже­н­ня, його основа сягає прасловʼян. *vě-t- > вѣ-т- (означає «звивистий», «кривий»); ця назва, як припускають дослідники, повʼяз. із специф. рельєфом дна або характером берегової лінії озера. Малі водотоки (струмки, озера, джерела тощо) мають, як правило, новіші назви укр. походже­н­ня (р. Жива, струмок Гнилуша в бас. Росі тощо).

В Україні є гідроніми несловʼян. походже­н­ня. Такі назви утворені або від іншомов. слів, або пере­несені з ін. територій: р. Сквирка балтій. походже­н­ня; р. Мок­рий Кагарлик, Тарган тюрк. походже­н­ня та ін.

Літ.: Стрижак О. С. Назви річок Полтавщини. К., 1963; Муромцев І. В. Словотвірні типи гідронімів (басейн Сіверського Дінця). К., 1966; Стрижак О. С. Назви річок Запоріж­жя і Херсонщини. К., 1967; Трубачев О. Н. На­звания рек Прав­обережной Украины. Москва, 1968; Корепанова А. П. Словотворчі типи гідронімів басейну нижньої Десни. К., 1969; Пита­н­ня гідроніміки. К., 1971; Отін Є. С. Гідроніми Східної України. К.; Д., 1977; Масенко Л. Т. Гідронімія Східного Поді­л­ля. К., 1979; Словник гідронімів України. К., 1979; Гідронімія України в її між­мовних і між­діалектних звʼязках. К., 1981; Гідроніми Нижнього Подністровʼя. О., 1981; Пура Я. О. Назви річок басейну Горині, Ствиги та Середнього Стиру. Л., 1984; Желєзняк І. М. Рось і етнолінгвістичні процеси Середньонад­дні­прянського Прав­обереж­жя. К., 1987; Карпенко О. П. Назви річок Нижньої Прав­обережної Над­дні­прянщини. К., 1989; Шульгач В. П. Гідронімія басейну Стиру. К., 1993; Лучик В. В. Авто­хтон­ні гідроніми Середнього Дні­про-Бузького межиріч­чя. Кр., 1996; Шульгач В. П. Прасловʼянський гідронімний фонд (фрагмент рекон­струкції). К., 1998; Карпенко О. П. Гідронімікон Центрального Поліс­ся. К., 2003.

І. М. Желєзняк

Завантажити статтю