Водних проблем і меліорації Інститут НААНУ

Визначення і загальна характеристика

ВО́ДНИХ ПРОБЛЕ́М І МЕЛІОРА́ЦІЇ Ін­ститут НААНУ — науково-дослідна установа, що ви­вчає про­блеми гідротехніки та меліорації. Засн. 1930 у Харкові на базі Пд. (Одеса) та Пн. (Київ) кра­йових меліорат. організацій як НДІ с.-г. меліорацій, від 1935 — Укр. НДІ гідротехніки і меліорації, від 1992 — Ін­ститут гідротехніки і меліораціїї, від 2011 — сучасна назва. Від 1931 до 1941 діяв в Одесі, від 1944 — у Києві. В структурі Ін­ституту — Крим. філія (Сімферополь) та її дослідне госп-во у с. Желябівка Нижньогір. р-ну (АР Крим), Камʼянсько-Дні­пров. (Запоріз. обл.) та Сарнен. (Рівнен. обл.) дослідні станції, Сульське дослідне поле у с. Ведмеже Ромен. р-ну Сум. обл., Центр. н.-д. лаб. з якості води та ґрунтів у с. Гора Борис­піл. р-ну Київ. обл., Крим. наук.-вироб. під­приємство з мікрозроше­н­ня у с. Пʼятихатка Красногвардій. р-ну. Основні напрями наук. досліджень: про­блеми гідротехніки, зрошува­н­ня й осушува­н­ня земель, меліорат. гідрогеології, екології, утилізації стічних вод, механізації меліорат. робіт; роз­робле­н­ня кон­струкцій меліорат. систем і дощувал. техніки, систем с.-г. водопо­стача­н­ня, технологій збірного залізобетону, методів за­стосува­н­ня полімер. матеріалів у меліорат. буд-ві, автоматизації технол. процесів водорозподілу на меліорат. системах, оцінки агрометеорол. ресурсів та об­ґрунтува­н­ня технологій рац. за­стосува­н­ня остан­ніх. Фахівці Ін­ституту виконують комплекс робіт з проектува­н­ня, будівництва та обслуговува­н­ня систем мікрозроше­н­ня, роз­робляють інтенсивні технології вирощува­н­ня овочевих, ягід., плодових культур та вино­граду при краплин­ному зрошен­ні. Вони об­ґрунтували норми водо­спожива­н­ня с.-г. культур і на їхній основі створили біо­клімат. метод роз­рахунку сумар. випаровува­н­ня, рац. поливні режими для проектува­н­ня зроше­н­ня, вимоги до якості поливних вод і методику їхньої іригац. оцінки; роз­робили автоматиз. інформ.-дорадчу систему оператив. планува­н­ня поливів з викори­ста­н­ням ЕОМ, кон­струкції закритих зрошувал. систем та арматури для стабілізації гідравліч. режиму в закритій мережі, кон­струкції протифільтрац. облицювань зрошувал. ка­налів; за­пропонували дво­сторон­нє регулюва­н­ня водного режиму ґрунтів шляхом по­єд­на­н­ня осуше­н­ня з додатковим зволоже­н­ням або зроше­н­ням у сухі періоди вегетацій. сезону, при­йоми меліорації солонців, технології викори­ста­н­ня для зроше­н­ня стічних і природ. вод з під­вищеною мінералізацією. Важливим досягне­н­ням стало за­провадже­н­ня дощува­н­ня як осн. способу поливу і роз­робле­н­ня дощувал. техніки, створе­н­ня кон­струкцій і технологій будівництва систем мікрозроше­н­ня багаторіч. насаджень, овочевих і тех. культур з подачею дозованих поливних норм без­посередньо у зону кореневої системи, роз­робле­н­ня інтенсивних технологій вирощува­н­ня с.-г. культур при мікрозрошен­ні. В Ін­ституті працюють 13 д-рів і 50 канд. н. Серед ві­домих науковців — С. Алпатьєв, П. Коваленко, М. Настенко, В. Остапчик, М. Ромащенко, О. Собко, Д. Сьомаш, М. Тюленєв, П. Хоружий, Т. Хруслова, А. Янголь. Ін­ститут видає між­ві­дом. темат. наук. зб. «Меліорація і водне господарство». Перший дир. — Д. Арансон (1930–32), нині — М. Яцюк.

Літ.: Калантиренко І. І., Загайчук А. С. Ін­ститут гідротехніки і меліорації: Заснува­н­ня, роз­виток та найважливіші наукові досягне­н­ня за 75 років. К., 2004.

А. С. Загайчук, І. І. Калантиренко

Завантажити статтю