Водних проблем і меліорації Інститут НААНУ
ВО́ДНИХ ПРОБЛЕ́М І МЕЛІОРА́ЦІЇ Інститут НААНУ — науково-дослідна установа, що вивчає проблеми гідротехніки та меліорації. Засн. 1930 у Харкові на базі Пд. (Одеса) та Пн. (Київ) крайових меліорат. організацій як НДІ с.-г. меліорацій, від 1935 — Укр. НДІ гідротехніки і меліорації, від 1992 — Інститут гідротехніки і меліораціїї, від 2011 — сучасна назва. Від 1931 до 1941 діяв в Одесі, від 1944 — у Києві. В структурі Інституту — Крим. філія (Сімферополь) та її дослідне госп-во у с. Желябівка Нижньогір. р-ну (АР Крим), Кам’янсько-Дніпров. (Запоріз. обл.) та Сарнен. (Рівнен. обл.) дослідні станції, Сульське дослідне поле у с. Ведмеже Ромен. р-ну Сум. обл., Центр. н.-д. лаб. з якості води та ґрунтів у с. Гора Бориспіл. р-ну Київ. обл., Крим. наук.-вироб. підприємство з мікрозрошення у с. П’ятихатка Красногвардій. р-ну. Основні напрями наук. досліджень: проблеми гідротехніки, зрошування й осушування земель, меліорат. гідрогеології, екології, утилізації стічних вод, механізації меліорат. робіт; розроблення конструкцій меліорат. систем і дощувал. техніки, систем с.-г. водопостачання, технологій збірного залізобетону, методів застосування полімер. матеріалів у меліорат. буд-ві, автоматизації технол. процесів водорозподілу на меліорат. системах, оцінки агрометеорол. ресурсів та обґрунтування технологій рац. застосування останніх. Фахівці Інституту виконують комплекс робіт з проектування, будівництва та обслуговування систем мікрозрошення, розробляють інтенсивні технології вирощування овочевих, ягід., плодових культур та винограду при краплинному зрошенні. Вони обґрунтували норми водоспоживання с.-г. культур і на їхній основі створили біоклімат. метод розрахунку сумар. випаровування, рац. поливні режими для проектування зрошення, вимоги до якості поливних вод і методику їхньої іригац. оцінки; розробили автоматиз. інформ.-дорадчу систему оператив. планування поливів з використанням ЕОМ, конструкції закритих зрошувал. систем та арматури для стабілізації гідравліч. режиму в закритій мережі, конструкції протифільтрац. облицювань зрошувал. каналів; запропонували двостороннє регулювання водного режиму ґрунтів шляхом поєднання осушення з додатковим зволоженням або зрошенням у сухі періоди вегетацій. сезону, прийоми меліорації солонців, технології використання для зрошення стічних і природ. вод з підвищеною мінералізацією. Важливим досягненням стало запровадження дощування як осн. способу поливу і розроблення дощувал. техніки, створення конструкцій і технологій будівництва систем мікрозрошення багаторіч. насаджень, овочевих і тех. культур з подачею дозованих поливних норм безпосередньо у зону кореневої системи, розроблення інтенсивних технологій вирощування с.-г. культур при мікрозрошенні. В Інституті працюють 13 д-рів і 50 канд. н. Серед відомих науковців — С. Алпатьєв, П. Коваленко, М. Настенко, В. Остапчик, М. Ромащенко, О. Собко, Д. Сьомаш, М. Тюленєв, П. Хоружий, Т. Хруслова, А. Янголь. Інститут видає міжвідом. темат. наук. зб. «Меліорація і водне господарство». Перший дир. — Д. Арансон (1930–32), нині — М. Яцюк.
Рекомендована література
- Калантиренко І. І., Загайчук А. С. Інститут гідротехніки і меліорації: Заснування, розвиток та найважливіші наукові досягнення за 75 років. К., 2004.
Завантажити статтю
Наукові центри 
