Волошиновський Юліан

ВОЛОШИНО́ВСЬКИЙ Юліан (Wołoszynowski Julian; 04. 04. 1898, с. Серби, нині Гонтівка Чернів. р-ну Вінн. обл. — 16. 12. 1977, Варшава) — польський письменник, актор і театрознавець. Син Й. Волошиновського. Навч. на юрид. факультеті Університету св. Володимира (Київ, 1915–18) та у Варшав. університеті (від 1919). У 1916– 18 був актором театру «Студія» С. Висоцької у Києві. Від 1919 — у Варшаві: 1922–24 — актор театру «Редута» Ю. Остерви. У літературі дебютував фантаст. романом «O Twardowskim, synu ziemianki, obywatelu piekieł, dziś księźycowym lokatorze» (1927) — літ. обробкою легенди про Фауста. Згодом писав біогр., істор. і побут. романи, серед них: «Słowacki» (1929) — на основі листів Ю. Словацького до матері; «Potęga snu» (1929) — під впливом поетики легенд рідного краю. Видав також істор. повісті «Rok 1863» (1931), «Było tak» (1935), зб. оповідань і нарисів «Opowiadania podolskie» (1959), «Przed wschodem księźуca» (1971), у яких відобразив звичаї та побут Поділля і Волині кін. 19 — поч. 20 ст., польс. повстання 1863–64. Автор циклу із 9-ти одноактівок (травестій на популяр. образи європ. літ-ри — Дон Жуана, Дон Кіхота, Гамлета) у зб. «Teatr miniatur». У творчості В. тяжів до романт. традицій, про що свідчать: оповідно-міфол. елементи, відсутність чіткої межі між фактами і вигадкою; жанри поет. повісті, балади, шляхетної бесіди. Театрознав. та літ. дослідж. В. увійшли до кн. «Szkice teatralne i literackie» (1970). Усі зазнач. твори В. опубл. у Варшаві. Перекладав з англ., рос., білорус. і укр. мов, зокрема й окремі поезії П. Тичини. Його творчість відносять до письмен. повоєн. «школи пограниччя» у польс. літ-рі.

Завантажити статтю