Вольф Кріста

ВОЛЬФ Кріста (Wolf Christa; 18. 03. 1929, м. Ландсберґ, нині Ґожув Великопольський, Польща — 01. 12. 2011, Берлін, Німеч­чина) — німецька письмен­ниця, критик. Член АМ НДР (1974). Літ. премії ім. Г. Манна (1964) та ім. Ґ. Бюхнера (1980), Національна премія НДР (1964), Ав­стрійська державна премія за європейську літературу (1984) та ін. Студіювала германістику в університетах Єни та Ляйпциґа (1949–53). У 1953–59 працювала науковим спів­робітником СП НДР у Берліні, редактором журналу «Neue deutsche Literatur», головним редактором видавництва «Neues Leben»; 1959–62 — редактором видавництва «Mitteldeutscher Verlag» (м. Галле, нині Німеч­чина). Від 1962 — вільний письмен­ник. 

Творчий шлях роз­почала з критичних роз­відок та есе про сучасну прозу (зокрема про творчість А. Зеґерс) та з укла­да­н­ня антологій новітньої літератури. У доробку В.: «Moskauer Novelle» («Московська новела», 1961) — любовна історія на тлі подій воєн­них та повоєн­них часів; роман «Der geteilte Himmel» («Роз­колоте небо», 1963) — про поділ Німеч­чини і про­блему морально-політичного вибору громадян країни; роман «Nachdenken űber Christa T.» («Роз­думи про Крісту Т.», 1969) як утопічне перед­баче­н­ня недогматичного соціалізму. У заснованому на біо­графічних споминах романі «Kindheitsmuster» («Взірець дитинства», 1976) В. знову звертається до націонал-соціалістичного минулого; у повісті «Kein Ort. Nirgends» («Немає місця. Ніде», 1979) порушує про­блему становища митця у су­спільстві; у повісті «Kassandra» («Кас­сандра», 1983), заснованій на міфологічному матеріалі, із феміністичних позицій критикує сучасне спрямува­н­ня соціального та культурного роз­витку людства; повість «Stӧrfall» («Аварія», 1987) написала під впливом звістки про Чорнобильську ката­строфу. Автобіо­графічна книга «Was bleibt» («Те, що залишається», 1990), створена після паді­н­ня Берлінської стіни та обʼ­єд­на­н­ня Німеч­чини, — про психологічний дис­комфорт особистості в умовах тотального стеже­н­ня спец­служб («штазі»). Роман «Medea. Stimmen» («Медея. Голоси», 1996) — модернізована версія міфологічного пере­казу про «чужинку», не прийняту су­спільством через небажа­н­ня при­стосовуватися до навколишніх. 

Виявила себе і як майстер малої прози (зб. оповідань «Unter den Linden» — «Унтер-ден-Лінден», 1974), критик та есе­їст (зб. «Lesen und Schreiben. Aufsätze und Betrachtungen» — «Чита­н­ня і письмо», 1972, 1980; «Die Dimension des Autors» — «Авторський вимір», т. 1–2, 1986), сценарист («Till Eulenspiegel» — «Тіль Ойленшпіґель», 1973; у спів­авторстві з Ґ. Вольфом). 

Українською мовою окремі твори В. пере­клав Б. Гавришків.

Завантажити статтю