Вольф Кріста

ВОЛЬФ Кріста (Wolf Christa; 18. 03. 1929, м. Ландсберґ, нині Ґожув Великопольський, Польща  — 01. 12. 2011, Берлін, Німеччина) — німецька письменниця, критик. Член АМ НДР (1974). Літ. премії ім. Г. Манна (1964) та ім. Ґ. Бюхнера (1980), Національна премія НДР (1964), Австрійська державна премія за європейську літературу (1984) та ін. Студіювала германістику в університетах Єни та Ляйпциґа (1949–53). У 1953–59 працювала науковим співробітником СП НДР у Берліні, редактором журналу «Neue deutsche Literatur», головним редактором видавництва «Neues Leben»; 1959–62 — редактором видавництва «Mitteldeutscher Verlag» (м. Галле, нині Німеччина). Від 1962 — вільний письменник. 

Творчий шлях розпочала з критичних розвідок та есе про сучасну прозу (зокрема про творчість А. Зеґерс) та з укладання антологій новітньої літератури. У доробку В.: «Moskauer Novelle» («Московська новела», 1961) — любовна історія на тлі подій воєнних та повоєнних часів; роман «Der geteilte Himmel» («Розколоте небо», 1963) — про поділ Німеччини і проблему морально-політичного вибору громадян країни; роман «Nachdenken űber Christa T.» («Роздуми про Крісту Т.», 1969) як утопічне передбачення недогматичного соціалізму. У заснованому на біографічних споминах романі «Kindheitsmuster» («Взірець дитинства», 1976) В. знову звертається до націонал-соціалістичного минулого; у повісті «Kein Ort. Nirgends» («Немає місця. Ніде», 1979) порушує проблему становища митця у суспільстві; у повісті «Kassandra» («Кассандра», 1983), заснованій на міфологічному матеріалі, із феміністичних позицій критикує сучасне спрямування соціального та культурного розвитку людства; повість «Stӧrfall» («Аварія», 1987) написала під впливом звістки про Чорнобильську катастрофу. Автобіографічна книга «Was bleibt» («Те, що залишається», 1990), створена після падіння Берлінської стіни та об’єднання Німеччини, — про психологічний дискомфорт особистості в умовах тотального стеження спецслужб («штазі»). Роман «Medea. Stimmen» («Медея. Голоси», 1996) — модернізована версія міфологічного переказу про «чужинку», не прийняту суспільством через небажання пристосовуватися до навколишніх. 

Виявила себе і як майстер малої прози (зб. оповідань «Unter den Linden» — «Унтер-ден-Лінден», 1974), критик та есеїст (зб. «Lesen und Schreiben. Aufsätze und Betrachtungen» — «Читання і письмо», 1972, 1980; «Die Dimension des Autors» — «Авторський вимір», т. 1–2, 1986), сценарист («Till Eulenspiegel» — «Тіль Ойленшпіґель», 1973; у співавторстві з Ґ. Вольфом). 

Українською мовою окремі твори В. переклав Б. Гавришків.

Рекомендована література

1. Мотылева Т. Грани таланта Кристы Вольф // Иностр. лит-ра. 1975. № 3;
   Google Scholar Internet
2. Симонян Л. Раздумья Кристы Вольф // Иностр. лит-ра. 1975. № 8;
   Google Scholar Internet
3. Ратгауз Г. Раздумья о Кристе Вольф // Лит. обозрение. 1980. № 3;
   Google Scholar Internet
4. Нямцу А., Рихло П. Коли не ймуть словам пророчим віри…: «Кассандра» Крісти Вольф — ще одне повернення до вічної теми // Всесвіт. 1985. № 10;
   Google Scholar Internet
5. Фіськова С. Поняття «наративного голосу» (на прикладі творів Крісти Вольф) // Вікно в світ. 2002. № 3.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю