Вайнґарт Мілош

ВА́ЙНҐАРТ Мілош (Weingart Miloš; 21. 11. 1890, Прага — 12. 01. 1939,там само) — чеський славіст. Доктор філософії (1913), чл. Чес. АН, словесності та мистецтво­знавства. Член Корол. чес. товариства наук. Закін. філос. факультет Карлового університету в Празі (1913), в якому згодом працював доцент (1919–21) і проф. порівнял., словʼян. та­старословʼян. мово­знавства (1927–39). У 1921– 27 — проф., 1925–26 — ректор Братислав. університету, від 1922 — секр. Словʼян. ін­ституту, одночасно 1925–27 — голова словʼян. від­ділу Держ. ін­ституту нар. пісні в Празі. Автор наук. праць із старословʼян. мови, словʼян. мов та літ-р. Роз­вивав традиції своїх вчителів В. Яґича та Ф. Пастрнека, від яких пере­йняв ро­зумі­н­ня словʼян. філології як єдиної сфери дослідже­н­ня словʼян. мов і літ-р з врахува­н­ням допоміж. наук. дисциплін. Був укладачем та ред. під­ручників, наук. збірників, присвяч. ви­знач. пред­ставникам науки і культури (Ф. Пастрнек, Я. Бідло, Й. Добровський, Т. Масарик та ін.), друкувався у чес. та словац. період. ви­да­н­нях «Byzantinoslavica», «Časopis pro moderní filologii», «Sborník FF UK v Bratislave», «Spisy filosofické fakulty University Komenského», «Ročenka Slovanského ústavu», «Revue des travaux scientifiques tchecoslovaques». Спів­працював із Праз. лінгвіст. гуртком, хоч його чл. не був. Спів­ред. під­ручного словника чес. мови («Příruční slovník jazyka českého»). Зібрав матеріал для словника старословʼян. мови. Як вчений-славіст досліджував й укр. мову. В 20-х рр. здійснив діалектол. екс­педицію на Закарп. Україну. 1924 разом з Ф. Тихим під­готував наук. зб. «Carpatorussica», який через не­стачу коштів не ви­йшов. Інтенсивно спілкувався з укр. мово­знавцями (І. Панькевичем, С. Смаль-Стоцьким, О. Колес­сою, В. Сімовичем та ін.), а також сприяв ви­дан­ню їхніх праць.

Завантажити статтю