ВО́РОНОВА Наталія Олександрівна (17 (30). 04. 1909, с. Березівка, нині місто Одес. обл. — 11. 01. 1985, Москва) — фахівець у галузі металургії. Доктор технічних наук (1955), професор (1962). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1981). Закін. Харків. інж.-екон. ін­ститут (1932). Працювала у «Гі­про­сталі» (Харків, 1932– 34); Держплані УРСР (Київ, 1935– 39); Ін­ституті неорган. хімії АН УРСР (Київ, 1939–40); Ін­ституті чорної металургії АН УРСР (Київ, від 1953 — у Дні­пропетровську; 1940– 83): зав. кисневої групи, потім ливар. групи, від 1958 — завідувач від­ділу технології лиття (згодом від­діл позапіч. обробки чавуну); водночас викладала у Дні­проп. ін­ституті інж. залізнич. транс­порту: завідувач кафедри технології металів (1962–68). Досліджувала пита­н­ня викори­ста­н­ня кисню в металургії та ливар. виробництві, під­вище­н­ня якості металів і сплавів. Під керівництвом В. роз­роблено технол. процес глибокої десульфурації чавуну, впроваджений на металург. заводах України, де завдяки викори­стан­ню чистого за сіркою чавуну забезпечено можливість поліпше­н­ня якості сталі.