Воропай Іван Михайлович
Визначення і загальна характеристика
ВОРОПА́Й Іван Михайлович (12. 04. 1924, с. Кам’янка Новомиргород. р-ну, нині Кіровогр. обл. — 24. 03. 1977, Київ) — скульптор. Член СХУ (1956–67). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київський художній інститут (1954; майстерня М. Гельмана). Від 1949 — учасник мистецьких виставок. Персон. — у Києві (1982, посмертна). У твор. доробку В. — станк. і монум. реаліст. скульптурні портрети, позначені психологізмом. Роботи зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка.
Додаткові відомості
- Основні твори
- портрети — М. Гоголя (1953), «Офелія» (1954), О. Герцена, «Молодий Т. Шевченко» (співавт.; обидва — 1960), Героя Соц. Праці Г. Пометуна, Т. Шевченка (обидва — 1961), «Буковинська трудівниця» (1963), М. Добролюбова, Лесі Українки (обидва — 1964), «Дума про долю народну» (1969), Г. Морозова (1972), академік А. Ларіонова (1974), В. Чапаєва (1976), «Скорботна мати» (1977).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
