ВРАЖЛИ́ВИЙ Василь Якович (справж. — Штанько; 1903, містечко Опішня, нині смт Зіньків. р-ну Полтав. обл. — 08. 12. 1937, ур­очище Сандормох побл. м. Медвежʼєгорськ, Карелія, РФ) — письмен­ник і пере­кладач. Закін. Зіньків. г-зію, Опішнян. агроном. школу (нині Полтав. обл.), навч. у Харків. вечір. робітн. технікумі. Друкувався від 1923. Від 1924 — ред. Держ. видавництва УСРР. Зблизився з Миколою Хвильовим, М. Кулішем, М. Яловим, Олесем Досвітнім, Г. Епіком, І. Сенченком. Член літ. груп «Урбіно» (1924), ВАПЛІТЕ (1926–28), «Пролітфронт» (1929–31). Автор зб. оповідань: «В яру» (1924), «Земля» (1925), «Вовчі байраки», «Молодість» (обидві — 1929), «Шість оповідань» (1930); повістей: «Життя білого будинку» (1927), «Батько» (1929), «Пере­мога» (1932); роману «Справа серця» (1933; усі — Харків). В. звертався до традиц. для укр. реаліст. літ-ри соц.-побут. тем, зображуючи життя найбільш упосліджених верств села та міста. Творчість В. характеризується схильністю до сюжетності як худож. засобу, не­упередж. роз­кри­т­тя психол. та соц. коренів аномал. сусп. феноменів: конфліктів спільнот і культур та їхніх пред­ставників, а також насильства, аморальності, виходячи із заг.-люд. гуманіст. позицій. Повісті «Життя білого будинку» і «Батько» алегорично заперечують антилюдяну суть більшовизму і за­проваджений цією системою тотал. соц. екс­перимент, що обертався трагедією для особистості, нищив етичні й естет. під­валини сусп. й індивід. люд. життя. Автор пере­кладів з франц. романів: «Шагренева шкіра» О. де Бальзака (1929), «Історія Жіль Блаза із Сантільяни» А.-Р. Лесажа (1935). Заарешт. 1934 у Харкові органами НКВС у справі т. зв. «контр­рев. організації колиш. боротьбистів». Засудж. 1935 до 10 р. увʼязне­н­ня, яке від­бував у Соловец. концтаборі (РФ). 1937 сфабриковано звинуваче­н­ня у «диверсійно-терорист. шпигун. діяльності», роз­стріляний. Реабіліт. 1956.