ВСЕУКРАЇ́НСЬКИЙ ЗʼЇЗД РАД СЕЛЯ́НСЬКИХ, РОБІТНИ́ЧИХ І СОЛДА́ТСЬКИХ ДЕПУТА́ТІВ Від­бувся у Києві 4(17)–6(19) грудня 1917. Скликаний Київ. обл. радою робітн. і солдат. депутатів на вимогу більшов. opг-цій України, які роз­раховували добитися ухвали зʼ­їзду про пере­хід влади в Україні до рад та про пере­о­бра­н­ня або повне усуне­н­ня від влади УЦР. На першому засі­дан­ні зареєстров. бл. 2 тис. делегатів (з них 605 селян і 905 військових), на час прийня­т­тя резолюцій — понад 2500. Більшовиків пред­ставляли лише 150 делегатів, що й ви­значило напрям та зміст прийнятих зʼ­їздом по­станов і резолюцій. До президії були обрані пред­ставники різних партій, зокрема від УПСР — 9 осіб, УСДРП — 3, рос. меншовиків, пред­ставників Пд.-Зх. фронту, Балт. і Чорномор. флотів — по 1, ін. рос. фракцій — 7, більшовиків — 4. Почес. голова зʼ­їзду — М. Грушевський. Центр. пита­н­ня порядку ден­ного — «Ультиматум Раднаркому Росії Українській Центральній Раді». У ви­ступах М. Грушевського, ген. секретарів, пред­ставників парт. фракцій, фронтів і флоту, зокрема В. Вин­ниченка, С. Петлюри, М. Порша, М. Ткаченка, М. Шаповала, Б. Мартоса, було засуджено ультиматум і під­креслено, що він продовжує централістську, великодержавницьку політику царизму і О. Керенського. Нейтральну позицію зайняла лише Київ. окружна рада солдат. депутатів. Ви­ступи пред­ставників більшов. фракції (В. Затонський, І. Кулик, В. Шахрай), які заявляли, що ультиматум предʼявлений не укр. народові, а УЦР, не зна­йшли під­тримки делегатів, і вони змушені були покинути зʼїзд. 6 грудня 1917 зʼїзд ухвалив резолюцію, яка засудила ультиматум як замах на УНР, поруше­н­ня прав українського народу на самови­значе­н­ня та вільне будува­н­ня форм свого держ. життя. Одноголосно ухвалено ві­дозву «До народів Росії» з закликом не допустити брато­вбивчої війни. У резолюції «Про Центральну Раду» зʼїзд ви­знав її тимчас. законодав. органом рев. демократії України, а пере­о­бра­н­ня УЦР — невчасним і непотрібним.