Всеукраїнський з’їзд рад селянських, робітничих і солдатських депутатів

ВСЕУКРАЇ́НСЬКИЙ З’ЇЗД РАД СЕЛЯ́НСЬКИХ, РОБІТНИ́ЧИХ І СОЛДА́ТСЬКИХ ДЕПУТА́ТІВ Відбувся у Києві 4(17)–6(19) грудня 1917. Скликаний Київ. обл. радою робітн. і солдат. депутатів на вимогу більшов. opг-цій України, які розраховували добитися ухвали з’їзду про перехід влади в Україні до рад та про переобрання або повне усунення від влади УЦР. На першому засіданні зареєстров. бл. 2 тис. делегатів (з них 605 селян і 905 військових), на час прийняття резолюцій — понад 2500. Більшовиків представляли лише 150 делегатів, що й визначило напрям та зміст прийнятих з’їздом постанов і резолюцій. До президії були обрані представники різних партій, зокрема від УПСР — 9 осіб, УСДРП — 3, рос. меншовиків, представників Пд.-Зх. фронту, Балт. і Чорномор. флотів — по 1, ін. рос. фракцій — 7, більшовиків — 4. Почес. голова з’їзду — М. Грушевський. Центр. питання порядку денного — «Ультиматум Раднаркому Росії Українській Центральній Раді». У виступах М. Грушевського, ген. секретарів, представників парт. фракцій, фронтів і флоту, зокрема В. Винниченка, С. Петлюри, М. Порша, М. Ткаченка, М. Шаповала, Б. Мартоса, було засуджено ультиматум і підкреслено, що він продовжує централістську, великодержавницьку політику царизму і О. Керенського. Нейтральну позицію зайняла лише Київ. окружна рада солдат. депутатів. Виступи представників більшов. фракції (В. Затонський, І. Кулик, В. Шахрай), які заявляли, що ультиматум пред’явлений не укр. народові, а УЦР, не знайшли підтримки делегатів, і вони змушені були покинути з’їзд. 6 грудня 1917 з’їзд ухвалив резолюцію, яка засудила ультиматум як замах на УНР, порушення прав українського народу на самовизначення та вільне будування форм свого держ. життя. Одноголосно ухвалено відозву «До народів Росії» з закликом не допустити братовбивчої війни. У резолюції «Про Центральну Раду» з’їзд визнав її тимчас. законодав. органом рев. демократії України, а переобрання УЦР — невчасним і непотрібним.

Завантажити статтю