Вусик Олексій Сергійович

Визначення і загальна характеристика

ВУ́СИК Олексій Сергі­йович (12. 12. 1937, с. Говтва Козельщин. р-ну Полтав. обл. — 04. 03. 2017, Дні­про, похов. у с. Олександрівка Дні­проп. р-ну Дні­проп. обл.) — прозаїк-сатирик. Член НСПУ (1974). Обл. літ. премія ім. Д. Яворницького (2001). Закін. Київський університет (1960). Від­тоді працював кор., від 1967 — гол. ред. Дні­проп. обл. комітету з телебаче­н­ня й радіомовле­н­ня; від 1983 — відп. секр. Дні­проп. організації НСПУ. Автор нарису «Щастя Олександри Криушенко» (Дн., 1964), зб. гумору і сатири «На вус намотане» (Дн., 1967), «Між нами, хлопці, кажучи» (Дн., 1972), «Нок­аут» (К., 1977), «Реальні нереальності» (Дн., 1984), повістей «Сьогодні або ніколи» (Дн., 1975), «Зустрінемось у саду» (Дн., 1986), роману «Не зівʼянуть без­смертники» (Дн., 1978), «Словника українських синонімів» (Дн., 2000). Памфлетні, гротескні, пародійні, побутові за жанром твори В. вирізняються вигадливістю, роз­кутістю думки.

Літ.: Чемерис В. Третє життя Олекси Вусика… // ЛУ. 1997, 25 груд.

А. М. Поповський

Завантажити статтю