ВУЧК-ДПУ

ВУЧК–ДПУ — орган комуністичного терору і утвердже­н­ня більшовицької диктатури в Україні. ВУЧК створ. 3 грудня 1918 за зразком ВЧК як його філія. При ВУЧК і місц. над­звич. комісіях були створені військ. частини. 27 грудня 1918 Тимчас. робітничо-селян. уряд України ухвалив по­станову «Про Всеукраїнську, фронтові і місцеві над­звичайні комісії», за якою всі місц. ЧК, що знаходились за колиш. демаркац. лінією, були під­порядк. ВУЧК. Від грудня 1918 до березня 1919 ВУЧК очолював при­значений із Москви І. Шварц, від квітня 1919 — М. Лаціс, що прибув в Україну із великою групою рос. чекістів. Незабаром зʼясувалось, що органи ЧК припускають у своїй діяльності насильство і зло­вжива­н­ня, які викликали різкий протест і не­вдоволе­н­ня населе­н­ня. У ситуацію був змушений втрутитись особисто Ленін, який роз­критикував М. Лаціса за його схильність до виправ­да­н­ня брутал. дій своїх під­леглих. 30 травня 1919 ВУЦВК, РНК, НКВС і ВУЧК спільно затвердили «По­станову про Всеукраїнську і місцеві над­звичайні комісії», що повин­на була надати легітим. характеру діяльності чекістів. ВУЧК оголошувалась органом НКВС і працювала на правах його від­ділу. Голова ВУЧК та його заст. при­значались РНК. У серпні 1919 роботу ВУЧК в Україні було згорнуто, натомість 11 грудня 1919 при Всеукр. рев. комітеті створ. Упр. над­звич. комісій і особл. від­ділів, яке не­вдовзі очолив моск. чекіст В. Манцев. По­становою ВУЦВК від 17 березня 1920 це упр. пере­твор. у Центр. упр. над­звич. комісій по боротьбі з контр­революцією, спекуляцією і посадовими злочинами при РНК УСРР. Разом з під­роз­ділами Червоної армії і частинами особл. при­значе­н­ня чекісти ві­ді­гравали вирішал. роль у діях проти укр. пов­станців, вдаючись до терорист. акцій проти селянства, страт заручників, винище­н­ня політ. суперників більшов. режиму. У період окупації України Добровол. армією А. Денікіна були створені комісії для роз­слідува­н­ня злочинів чекістів, до яких уві­йшли громад. діячі та пред­ставники іноз. держав. Висновки цих комісій під­тверджувались і свідче­н­нями очевидців. 30 березня 1921 Центр. упр. над­звич. комісій знову пере­йменовано на ВУЧК. По­становою ВУЦВК від 22 березня 1922 ВУЧК скасовувалась, натомість при НКВС УСРР створ. Держ. політ. упр. (ДПУ; рос. абревіатура — ГПУ), місц. органами якого були губерн. від­діли, що діяли на під­ставі особл. положе­н­ня, затвердж. Президією ВУЦВК. Після створе­н­ня у листопаді 1923 ОГПУ, ВУЦВК і РНК УСРР 13 серпня 1924 затвердили Положе­н­ня про ДПУ УСРР, згідно з яким ДПУ діяло при РНК, а його голова (водночас — уповноважений ОГПУ по Україні) входив до складу уряду із правом вирішал. голосу. ДПУ повин­но було виконувати всі зав­да­н­ня ВУЦВК і РНК УСРР, а в оператив. діяльності керуватися директивами та роз­порядже­н­нями ОГПУ СРСР. На­гляд за справами, від­критими ДПУ УСРР, здійснював Прокурор УСРР через спеціально при­знач. помічника в об­умовлених окремими законодав. актами межах. Головою ДПУ УСРР від серпня 1923 був В. Балицький, який у листопаді того ж року став чл. Колегії ОГПУ СРСР, а 3 березня 1924 очолив і НКВС УСРР. Повʼязані з його діяльністю факти і документи свідчать, що у 20-і — на поч. 30-х рр., коли з огляду на певну політ. конʼюктуру більшовикам потрібно було затаврувати пред­ставників тієї чи ін. політ. категорії, націоналіст. інтелігенції, «шкідників» і навіть пред­ставників певної національності, різного роду «справи» і «контр­рев. організації» фабрикувались у ВУЧК–ДПУ з великим роз­махом. Зокрема тут були організовані справа укр. есерів 1921, справа СВУ 1930, низка закритих судових процесів над «класово ворожими елементами». Ліквідоване у 1934 зі створе­н­ням Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю