ГІ́ЛЬДІН Хаїм Мордухович (1884, м. Нікополь, нині Дні­проп. обл. — 19. 08. 1943, м. Солікамськ Перм. обл., РФ) — письмен­ник, громадсько-політичний діяч. Член СПУ (1934). Від 1896 працював на шевських фабриках Катеринослава (нині Дні­пропетровськ), Херсона, Одеси. Був чл. Бунду (1904). Брав активну участь у рев. подіях 1905, за що заарешт. 1907 і увʼязн. Покара­н­ня від­бував у вʼязницях Сімферополя, Тули, Симбірська, де почав писати вірші та оповіда­н­ня. Від 1910 — у Варшаві: працював на виробництві, був завідувач від­ділу хроніки робітн. життя г. «» («Сьогодні», 1913–15). Від 1915 — в Одесі. 1917 обраний до Ради робітн. депутатів, президії виконкому; 1918–19 — голова ревкому та РНК м. Феодосія. Пере­бував на парт. роботі, зокрема за­ймався справами нац. меншин, культурно-просвітн. роботою. У різні роки був спів­роб. євр. ви­дань комуніст. спрямува­н­ня: г. «» («Коморган», Київ), «» («Пролетарський голос», Одеса), «» («Правда», Москва), одес. ж. «» («Червоний світ», до 1932) та «» («Змага­н­ня», до 1936), а також чл. редколегії ж. «Проліт» (Харків). Перша кн. віршів «» («Звуки молота») ви­йшла 1922 у Москві. У доробку Г. — вірші та оповіда­н­ня, зокрема мовою ідиш, в укр. і рос. пере­кладах. Окремі твори друкувалися в Америці, Арґентині, Канаді. Як пред­ставник пролетар. літ-ри, Г. із пафосом оспівував соціаліст. будівництво, індустріалізацію, але правдиво змальовував воєн­ні дії 1918–20 (ще 1929 роз­віяв міф про інтернац. дух у 1-й Кін­ній армії С. Будьон­ного), саркастично висвітлював бюрократизм, вислужництво «обранців з партквитком у кишені», діяльність вождів. 1937 виключений із СПУ і КП. Після закри­т­тя євр. шкіл та г. «» («Правда») Г. намагався організувати зверне­н­ня письмен­ників з протестом до ЦК ВКП(б). Заарешт. у травні 1940, засланий до Усольтабору (м. Солікамськ, РФ), де й помер. Процес реабілітації тривав 1956– 70. Усі літ. архіви Г. знищені НКВС.