ГІМНА́СТИКА СПОРТИ́ВНА — вид спорту, що включає змага­н­ня на гімнаст. знаряд­ді, ви­окремився з гімнастики. 1881 засн. Між­нар. федерацію гімнастики (станом на 1998 обʼ­єд­нувала 124 нац. федерації). Від 1896 Г. — в про­грамі Олімпійських ігор (серед жінок — від 1928), що нині включає особисту (багатоборство) та командну першості, першість у окремих видах гімнаст. багатоборства: серед чоловіків — вільні вправи, кінь, кільця, стрибок, бруси, пере­кладина; серед жінок — опорний стрибок, бруси, колода, вільні вправи. Г. с. зʼявилася в Україні у 2-й пол. 19 ст., перший гімнаст. гурток створ. 1861 в Одесі (за 10 р. до організації Товариства гімнастів у Москві), який, однак, не зареєстровано з політ. мотивів. На поч. 20 ст. у світі поширився сокольський спорт. рух (зародився в Моравії), 1913 в Рос. імперії з 26-и сокольських організацій 10 діяли в Україні. Щорічно в Чернігові, Харкові, Одесі, Житомирі, Полтаві проводили гімнаст. свята. 1909 киянин Б. Гонзатке пере­міг на Всерос. чемпіонаті з Г. Після більшов. пере­вороту 1917 Г. с. ви­знали пере­житком бурж. культури, однак вже 1928 Г. с. включено в про­граму 1-ї Всесоюз. спартакіади, першим чемпіоном респ. став київ. гімнаст Є. Факторов. 1936 гімнаст із Харкова М. Дмитрієв став абсолют. чемпіоном СРСР. 1937 четверо спортс­менів України ви­їжджали у складі збірної команди СРСР в Антверпен на 3-ю Всесвітню робітн. олімпіаду — перші між­народні змага­н­ня з участю рад. спортс­менів. За пере­могу у цих змага­н­нях М. Дмитрієву одному з перших в СРСР присвоєно зва­н­ня заслужений майстер спорту з Г. с. Серед кращих спортс­менів між­воєн. періоду — Є. Бокова, Т. Демиденко, Л. Яриза, А. Ібадулаєв. Вагомий внесок у роз­виток укр. Г. с. зробили викладачі каф. гімнастики Київ. технікуму фізичної культури (згодом ін­ститут), створ. 1934 на чолі з І. Бражником. Тоді роз­почато діяльність з роз­витку спорт. акробатики (А. Онищенко) та худож. гімнастики (О. Семенова). Світове ви­зна­н­ня укр. гімнасти здобули після участі в 15-х Олімпійських іграх (Гельсинкі, 1952) — перших для рад. спортс­менів, де двоє українців стали абсолют. чемпіонами — В. Чукарін (також абсолют. чемпіон 16-х Олімпійських ігор, Мельбурн, 1956) та М. Гороховська. Абсолют. чемпіонами Олімпійських ігор ставали також Л. Латиніна (Мельбурн, 1956; Рим, 1960; рекордсменка за кількістю золотих медалей — 9), Б. Шахлін (Рим, 1960), Т. Гуцу (Барселона, 1992), Л. Подкопаєва (Атланта, 1996). Під­готовку чемпіонів здійснювали О. Мишаков, В. Смирнов. Олімп. золото здобували також Н. Бочарова, П. Астахова, М. Ніколаєва, С. Захарова, О. Стражева, Т. Лисенко, Д. Леонкін, Ю. Титов, Б. Макуц, І. Коробчинський, Р. Шарипов, Г. Місютін, В. Гончаров.