Гімнастика спортивна
ГІМНА́СТИКА СПОРТИ́ВНА — вид спорту, що включає змагання на гімнаст. знарядді, виокремився з гімнастики. 1881 засн. Міжнар. федерацію гімнастики (станом на 1998 об’єднувала 124 нац. федерації). Від 1896 Г. — в програмі Олімпійських ігор (серед жінок — від 1928), що нині включає особисту (багатоборство) та командну першості, першість у окремих видах гімнаст. багатоборства: серед чоловіків — вільні вправи, кінь, кільця, стрибок, бруси, перекладина; серед жінок — опорний стрибок, бруси, колода, вільні вправи. Г. с. з’явилася в Україні у 2-й пол. 19 ст., перший гімнаст. гурток створ. 1861 в Одесі (за 10 р. до організації Товариства гімнастів у Москві), який, однак, не зареєстровано з політ. мотивів. На поч. 20 ст. у світі поширився сокольський спорт. рух (зародився в Моравії), 1913 в Рос. імперії з 26-и сокольських організацій 10 діяли в Україні. Щорічно в Чернігові, Харкові, Одесі, Житомирі, Полтаві проводили гімнаст. свята. 1909 киянин Б. Гонзатке переміг на Всерос. чемпіонаті з Г. Після більшов. перевороту 1917 Г. с. визнали пережитком бурж. культури, однак вже 1928 Г. с. включено в програму 1-ї Всесоюз. спартакіади, першим чемпіоном респ. став київ. гімнаст Є. Факторов. 1936 гімнаст із Харкова М. Дмитрієв став абсолют. чемпіоном СРСР. 1937 четверо спортсменів України виїжджали у складі збірної команди СРСР в Антверпен на 3-ю Всесвітню робітн. олімпіаду — перші міжнародні змагання з участю рад. спортсменів. За перемогу у цих змаганнях М. Дмитрієву одному з перших в СРСР присвоєно звання заслужений майстер спорту з Г. с. Серед кращих спортсменів міжвоєн. періоду — Є. Бокова, Т. Демиденко, Л. Яриза, А. Ібадулаєв. Вагомий внесок у розвиток укр. Г. с. зробили викладачі каф. гімнастики Київ. технікуму фізичної культури (згодом інститут), створ. 1934 на чолі з І. Бражником. Тоді розпочато діяльність з розвитку спорт. акробатики (А. Онищенко) та худож. гімнастики (О. Семенова). Світове визнання укр. гімнасти здобули після участі в 15-х Олімпійських іграх (Гельсинкі, 1952) — перших для рад. спортсменів, де двоє українців стали абсолют. чемпіонами — В. Чукарін (також абсолют. чемпіон 16-х Олімпійських ігор, Мельбурн, 1956) та М. Гороховська. Абсолют. чемпіонами Олімпійських ігор ставали також Л. Латиніна (Мельбурн, 1956; Рим, 1960; рекордсменка за кількістю золотих медалей — 9), Б. Шахлін (Рим, 1960), Т. Гуцу (Барселона, 1992), Л. Подкопаєва (Атланта, 1996). Підготовку чемпіонів здійснювали О. Мишаков, В. Смирнов. Олімп. золото здобували також Н. Бочарова, П. Астахова, М. Ніколаєва, С. Захарова, О. Стражева, Т. Лисенко, Д. Леонкін, Ю. Титов, Б. Макуц, І. Коробчинський, Р. Шарипов, Г. Місютін, В. Гончаров.
Рекомендована література
- Смолевский В. М., Гавердовский Ю. К. Спортивная гимнастика. К., 1999.
Завантажити статтю
Спорт 