Гіпротракторо-сільгоспмаш, Головний інститут з проектування заводів тракторного, автомобільного та сільськогосподарського машинобудування

«ГІПРОТРАКТОРОСІЛЬГОСПМА́Ш», Головний інститут з проектування заводів тракторного, автомобільного та сільськогосподарського машинобудування Засн. 1928 у Харкові як Укр. респ. філія Держ. інституту з проектування нових заводів «Укргіпромез», від 1930 — Укр. філія «Діпромашу», від 1939 — Харків. відділ. «Діпросередмашу», від 1946 — Укр. відділ. «Діпроавтопрому», від 1948 — Укр. відділ. «Діпроавтотракторопрому», від 1953 — Держ. інститут з проектування заводів с.-г. машинобудування («Діпросільгоспмаш»), від 1955 — Держ. інститут з проектування заводів трактор. і с.-г. машинобудування («Діпротракторосільгоспмаш»), від 1994 — ВАТ з сучас. назвою. Інститут є найдавнішою в Україні установою з планомір. і комплекс. технол. проектування, проектування пром. підприємств, енергет. об’єктів та інж. мереж. Зокрема у довоєнні роки за його розробками збудовано та реконструйовано низку підприємств в Україні та РФ. Під час 2-ї світової війни Інститут виконував проекти об’єктів з забезпечення випуску продукції для фронту. У повоєн. період за його проектами відновлено заводи у Харкові: трактор., велосипед., підшипник., «Серп і молот», «Поршень»; збудовано та введено в дію заводи у Мінську: трактор., мотор., автомобіл., мотовелосипед., підшипник., тракторні заводи в містах РФ, Молдови, Узбекистану, Казахстану, а також комплекс високомех. підприємств у Харків. обл. для постачання Харків. трактор. заводу комплектувал. вузлами, деталями та заготовками. Виконано низку проектів для Болгарії, Іраку, В’єтнаму, Індії, Угорщини, Китаю та ін. країн. На базі бригад та філій Інституту створено проектні організації в РФ — «Діпрокомбайнпром» (м. Ростов-на-Дону), «Тракторопроект» (м. Волгоград), «Сібдіпросільгоспмаш» (м. Барнаул). Кількість працівників — 75 осіб. Вагомий внесок у розвиток Інституту зробили Є. Найдьонов, В. Кузубов, В. Чаєвський, Ю. Колінько. Перший дир. Інституту — І. Мелехін (1928–30), нині дир. — С. Панарін (від 2005).

Завантажити статтю