Гірник Микола Андрійович

ГІРНИ́К Микола Андрійович (07. 06. 1923, с. Вербовець, нині Катеринопiл. р-ну Черкас. обл. — 08. 12. 1981, Київ) — поет, перекладач. Батько П. Гірника. Учасник 2-ї світової війни. Закiн. Київ. університет (1950), навч. на Вищих лiт. курсах при Лiт. інститутi у Москві (1954–56). Працював у ред. г. «Київська правда», був зав. вiддiлу поезії ж. «Вiтчизна», заст. ред. г. «Друг читача». Зб. поезiй «Моя Звенигородщина» (1950), «Вiрнiсть» (1952), «Друзi-солдати» (1953; усі — Київ) та iн. присвячено подiям 2-ї свiт. вiйни та повоєн. побуту укр. села. 1959 виступив у ж. «Вiтчизна» з сатир. циклом вiршiв «Короїди», в яких гостро засуджував бюрократизм та деморалiзацiю рад. чиновництва i за якi автора було пiддано погромнiй критицi. У зб. поезiй «Цвiте терен» (1966), «Крiзь вiдстанi» (1969), «Одвiчне, сьогоденне» (1973), «Невтома» (1975; усі — Київ) та iн. — мотиви кохання, дружби, працi; акцентуються народнопiсеннi образи. Перекладав твори рос., бiлорус., литов. та казах. письменникiв 20 ст.

Завантажити статтю