Красотов Олександр Олександрович

Визначення і загальна характеристика

КРАСО́ТОВ Олександр Олександрович (05. 05. 1936, Одеса — 05. 10. 2007, м. Тяньцзінь, Китай, похов. в Одесі) — композитор, музико­знавець, педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1987). Член НСКУ (1966). Обл. премія ім. Е. Багрицького (1967). Лауреат всеукр. конкурсів у Києві (1967, 1971, 1983), між­нар. конкурсів у Берліні (1972) та Токіо (1992). Закін. Одес. консерваторію (1959; кл. композиції Т. Сидоренко-Ма­люкової, фортепіано — Б. Чарковського, теорії музики — О. Ко­гана), де від­тоді й працював: від 1991 — професор кафедри теорії му­зики та композиції. Від 1999 — викладач Консерваторії у Тяньцзіні. Учні К. працюють в Україні та за кордоном, серед них — І. Голубов, Ю. Гомельська, Л. Самодаєва, Г. Успенський, К. Цепколенко. К. — один із засн. одес. композитор. школи. Музика від­­різняється динамічністю, авангард. пошуками з елементами кон­структивізму. Більшість творів присвяч. су­спільно важливим темам. У творчості по­стійно звертався до інструм. музики та муз. театру. Театральність мисле­н­ня К. зна­йшла від­ображе­н­ня і у вокал.-симф. жанрі, і в циклах романсів. У камерно-інструм. творах стиль письма витриманий, опрацьований у всіх деталях. У камерно-вокал. творах К. надавав пере­вагу яс­­краво вираженій мелодійності, витонченій гармонії. У симф. та вокал.-симф. творчості ви­значал. є «крупний» план, мас­штабно та концепційно виражена драматургія.

Пр.: Вариацион­ный цикл — приемы и принципы построения. 1981; Во­про­сы тембровой драматургии при оркестровке для духовых инструментов. 1982; Сочинение песни: Методика и направление работы. 1982 (усі — Одеса).

Тв.: опери — «Кінець казки» (1959, лібрето В. Тимофєєва за оповіда­н­ням Дж. Лондона; по­ставлена 1966), «Піс­ня тайги» (1977, лібрето Р. Ро­зенберг за Ю. Нагібіним; по­ставлена 1979), «Ми­хайло Воронцов» (1993–94, лібрето Р. Бродавка; по­ставлена 1994; усі — Одеса); оперета-ревю «Пропала дів­чинка» (1966, лібрето Б. Таїрова і В. Кон­сона; по­ставлена того ж року у Києві); мюзикли — «Пʼятий зайвий» (1974, лібрето О. Каневського), «Зірка коха­н­ня та надії» (1991, лібрето Р. Феденьова, Р. Бродавка), рок-мюзикл «Девʼят­над­цятий» (1977, лібрето О. Вратарьова); вокал.-симф. — ораторія-фреска «Во­­гонь» (1975), ораторія «Вірність» (1983; обидві — сл. Ю. Михайлика), кантата «Дума про Україну» (1996, сл. Р. Бро­давка); для симф. оркестру — 4 симф.: № 1 (1966), Симф.-концерт № 2 для труби з орке­стром (1977, присвяч. Т. Докшицеру), для хору, читця, 2-х фортепіано й арфи на вірші О. Су­­лей­менова (1980), для камер. оркестру (1990), симф. етюд для оркестру «Fa­­rewell» (1997), «Yesterhell» (2000), поема «Життя в борг» (1961, за романом Е.-М. Ремарка); для фортепіано з орке­стром — 3 концерти (1958, 1973, 1995); для духового оркестру — «Патріотична увертюра», «Ретро-марш», «Час­туш­ки» (усі — 1982); для оркестру нар. інструментів — «Українська рапсодія» (1993); камерно-інструм. — струн. квар­тет «Consequences» (1998); сонати — для скрипки (1957, 1965, 1968), віолон­челі (1960), кларнета (1981); для фортепіано — «Прелюдії та етюди» (1957), Сонатина (1964), Токата (1976); цикли романсів на сл. Т. Шевченка, Р. Берн­са, Ж. Превера, Л. Ашкіназі та ін.; пісні, обробки нар. пісень; музика до ви­став, фільмів.

Літ.: Ро­зенберг Р. Олександр Кра­сотов. К., 1984; Александрова Н. Пер­ша в жанрі // Музика. 1984. № 2; Гуди­ма М. Одеський ювіляр // Там само. 1997. № 1; Ро­зенберг Р. Творчий шлях завдовжки у пів­столі­т­тя // Там само. 2006. № 5.

Р. М. Ро­зенберг

Завантажити статтю