ГЛОВА́ЦЬКА Катерина Іванівна (27. 09. 1921, м. Охтирка, нині Сум. обл. — 24. 01. 2001, Київ) — письмен­ниця, пере­кладачка. Кандидат філологічних наук (1959). Член НСПУ (1984). Закін. Київський університет (1945). Працювала ред. на Укр. радіо (1945–52), у видавництві «Веселка» (1957–70), ст. викл. і доцент Київ. ін­ституту культури (1970–82). Авторка пере­казів давньогрец. міфів (зб. «Міфи Давньої Греції», 1977; «Крилатий кінь», 1983) і поем Гомера («Одіс­сея», 1969; «Іліада», 1974). Пере­клала з нім. романи «Месник» Ґ. Вайзенборна (1964), «Апасіоната» А. Аменди (1983; спів­перекл.), «На Західному фронті без змін» Е.-М. Ремарка (1986), «Актовий зал» Г. Канта (1987), «Танець смерті» Б. Кел­лермана (1990), зб. трьох повістей «Суддя та його кат» Ф. Дюр­ренмат­та (1970), повісті «Золотий фараон» К. Брукнера (1973), «Еміль і детективи» Е. Кестнера (1978) та ін., з польс. — повісті Р. Лисковацького, З. Ненацького (обидві — 1970). Усі за­знач. книжки Г. опубл. у Києві.