Глухих Олександр Гаврилович

Визначення і загальна характеристика

ГЛУХИ́Х Олександр Гаврилович (16. 01. 1932, с. Великий Кияїк, Удмуртія, РФ — 03. 09. 2014, Харків) — живописець і графік. Член НСХУ (1972). Закін. Харків. худож.-пром. ін­ститут (1965; викл. С. Бесєдін, Л. Чернов, М. Шапошников), Ін­ститут живопису, скульптури та архітектури в Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1967; викл. В. Орєшников, Б. Угаров). Працював у Харкові 1967–91 викл. каф. живопису та малюнку у худож. ін­ституті, викл. худож. училища. На творчій роботі. Учасник всеукр. і зарубіж. мистецьких ви­ставок від 1972. Персон. — у Харкові (1968–70, 1976– 81), м. Мерефа (Харків. обл., 1988), Москві (1995), м. Чугуїв (Харків. обл., 2003), Києві (2003). Майстер пейзажів, порт­ретів, істор. картин. Для твор. манери Г. характерне ретельне проробле­н­ня усіх компонентів. Малюнок, колір, ритм композиції під­порядковані психол. та емоц. змісту полотна. Роботи зберігаються у музеях України та РФ.

Тв.: «Вулиця в Седневі» (1972), «Седнівська осінь» (1979), «Буровики Уренгою» (1980), «Свічка. Тундра», «Тундра восени« (обидва — 1981), «Дорога на Пісочин» (1998).

Літ.: Чернова М. Жит­тєрадісні фарби // Соц. Харківщина. 1973, 24 жовт.; Бровко Т. Репортаж з Уренгоя // Веч. Харків. 1980, 10 верес.; Олександр Глухих. Живопис. Графіка: Каталог. К., 2003.

О. В. Без­коровайна

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю