Глухих Олександр Гаврилович

ГЛУХИ́Х Олександр Гаврилович (16. 01. 1932, с. Великий Кияїк, Удмуртія, РФ — 03. 09. 2014, Харків) — живописець і графік. Член НСХУ (1972). Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1965; викл. С. Бесєдін, Л. Чернов, М. Шапошников), Інститут живопису, скульптури та архітектури в Ленінграді (нині С.-Петербург, 1967; викл. В. Орєшников, Б. Угаров). Працював у Харкові 1967–91 викл. каф. живопису та малюнку у худож. інституті, викл. худож. училища. На творчій роботі. Учасник всеукр. і зарубіж. мистецьких виставок від 1972. Персон. — у Харкові (1968–70, 1976– 81), м. Мерефа (Харків. обл., 1988), Москві (1995), м. Чугуїв (Харків. обл., 2003), Києві (2003). Майстер пейзажів, портретів, істор. картин. Для твор. манери Г. характерне ретельне пророблення усіх компонентів. Малюнок, колір, ритм композиції підпорядковані психол. та емоц. змісту полотна. Роботи зберігаються у музеях України та РФ.

Тв.: «Вулиця в Седневі» (1972), «Седнівська осінь» (1979), «Буровики Уренгою» (1980), «Свічка. Тундра», «Тундра восени« (обидва — 1981), «Дорога на Пісочин» (1998).

Літ.: Чернова М. Життєрадісні фарби // Соц. Харківщина. 1973, 24 жовт.; Бровко Т. Репортаж з Уренгоя // Веч. Харків. 1980, 10 верес.; Олександр Глухих. Живопис. Графіка: Каталог. К., 2003.

О. В. Безкоровайна

Основні твори

«Вулиця в Седневі» (1972), «Седнівська осінь» (1979), «Буровики Уренгою» (1980), «Свічка. Тундра», «Тундра восени« (обидва — 1981), «Дорога на Пісочин» (1998).

Рекомендована література

1. Чернова М. Життєрадісні фарби // Соц. Харківщина. 1973, 24 жовт.;
   Google ScholarInternet
2. Бровко Т. Репортаж з Уренгоя // Веч. Харків. 1980, 10 верес.;
   Google ScholarInternet
3. Олександр Глухих. Живопис. Графіка: Каталог. К., 2003.
   Google ScholarInternet

Фотоілюстрації

завантажити статтю