ГЛУШАНИ́ЦЯ Павло (справж. — Гоминюк Павло Тодосьович; 03. 09. 1916, с. Новоселиця Сквир. пов. Київ. губ., нині Попільнян. р-ну Житомир. обл.) — публіцист. З родини роз­куркулених. Учасник 2-ї світової війни, був у штрафному баталь­йоні, втік, у січні 1945 року пере­йшов в американську зону окупації, пере­бував у таборі для пере­міщених осіб. 1948 року ви­їхав до Канади, працював на лісорозробках. Заснував часописи «Український Прометей» (м. Детройт, шт. Мічиґан, США, 1951), «Наш вік». Ініціював ви­да­н­ня книги свідчень про комуністичний терор і голодомор 1932–1933 років в Україні «The Black Deeds of the Kremlin: A White book» («Біла книга про чорні справи Кремля», у 2-х т., Торонто, Детройт, 1953– 55); спогадів «Роз­ки­дані долею» (ви­дана в Україні 1990 року, остан­нє ви­да­н­ня — «Війна без по­стрілів», К., 2003 — на його ж кошти 1994 року створено одно­ймен­ний фільм), «Я ніс тяжкий хрест терни­стою дорогою на українську голгофу» (К., 2005). Спонсорував ви­да­н­ня англійського пере­кладу книги «Українська інтелігенція на Соловках» С. Під­гайного. Створив фонд у Торонто на під­тримку україно­знавства.