ГЛЮКО́ЗА (від грец. γλυκύς — солодкий) — вино­градний цукор, вуглевод групи моносахаридів, є альдогексозою. Молекулярна маса 180,6. Має кри­сталічну форму, без­барвна, солодка на смак, добре роз­чин­на у воді. У природі Г. утворюється в процесі фотосинтезу з СО2 та Н2О, полімеризуючись у крохмаль; у промисловості — внаслідок кислот. та ферментатив. гідролізу крохмалю або целюлозовмісних речовин. Виділяють 2 оптичні антиподи Г. — D- та L-форми (в природі існує тільки D-форма). Завдяки цикліч. структурі Г. утворює α- та β-форми, які взаємно пере­творюються, змінюючи кут оберта­н­ня. При окислен­ні альдегід. групи Г. утворюється одноосновна глюконова кислота, первин. спирт. групи — глюкуронова кислота, альдегід. та спирт. груп — двоосновна цукр. кислота (глюкарова); при від­новлен­ні утворюється шестиатом. спирт D-сорбіт. У живих організмах Г. знаходиться як у вільному стані, так і у фосфорилованих похідних (глюкозо-1-фосфат, глюкозо-6-фосфат, глюкозо-1,6-дифосфат). Вона входить до складу крові, лімфи, церебро­спінал. рідини, серц. і скелет. мʼязів тощо. Значна кількість вільної Г. (одночасно з фруктозою) міститься в плодах, насін­ні, квітках рослин, найбільше — у плодах вино­граду (17–20 %), а також у меді. Залишок Г. входить до складу багатьох олігосахаридів (сахароза, лактоза тощо), полісахаридів (крохмаль, глікоген, целюлоза тощо), гліко­протеїнів, гліколіпідів, глікополісахаридів, глікозидів, похідних нуклеотидів (вірусна РНК).

Г. за­ймає центр. місце у вуглевод. обміні людини, тварин, рослин і мікроорганізмів; є важливим джерелом енергії в організмі. Вміст Г. в крові людини — 4,4–6,0 ммоль/л (0,08–0,12 %), її надлишок пере­творюється в глікоген. Зниже­н­ня вмісту Г. в крові до 2,0 ммоль/л (0,04 %) викликає різке поруше­н­ня діяльності ЦНС (гіпоглікемічний шок). Осн. шляхи метаболізму Г.: гліколіз і аеробне окисле­н­ня до СО2 та Н2О з утворе­н­ням АТФ та ін. макроорган. сполук; синтез оліго- й полісахаридів; пере­творе­н­ня у пентози та ін. прості вуглеводи у пентозофосфат. циклі. Г. бере участь у регуляції водного режиму організму, стимуляції функції клітин, зне­шкоджен­ні токсич. речовин, а також під­вищує діяльність серц. мʼяза, роз­ширює судини, під­вищує сечовиділе­н­ня. Роз­чини Г. широко за­стосовують в медицині, зокрема при інфекц. та серц. захворюва­н­нях, отрує­н­нях різними хім. речовинами (наркотиками, рту­т­тю, мишʼяком тощо); Г. використовують у кондитер., харч. та фармацевт. пром-стях.