Гончарук Віктор Олександрович
ГОНЧАРУ́К Віктор Олександрович (02. 03. 1954, с-ще Гуково Ростов. обл., РФ) — письменник. Член НСПУ (1999). Закін. Київський університет (1982). Від 1976 — на журналіст. роботі. Від 1982 працює у ред. рай. г. «Нове життя» (смт Чемерівці Хмельн. обл.): від 1987 — відп. секр. Друкується від 1973. Автор поет. зб. «Літо спілих суниць» (1991), «Запали свічку» (1993), «Чорне яблуко» (1995), «Народження раба» (1998; усі — Хмельницький), «Батьків годинник» (Городок, 1999), «Диво золоте і неповторне» (Хм., 2000), «Симфонія лісу» (2001), «Пам’ятник душі» (2002), «Добридень, Українонько моя!» (2003), «Ікона сонця» (2004), «Гніздо без пташки», «Яка гарна земля!» (обидві — 2005; усі — Чемерівці); зб. оповідань і гуморесок «Фіалочка» (Хм., 2000), публіцистично-худож. кн. «Доброта» (2003) та «Бо ти на землі — людина!» (2005; обидві — Чемерівці); зб. віршів для дітей «Є у мене парасоля» (Городок, 2003) та «Я уже велика стала» (Чемерівці, 2005). Ліричний герой поезій Г. — людина доброї і чистої душі, зі світлими покликаннями і мріями.
Рекомендована література
- Соловей Е. Поетичні дебюти // ЛУ. 1989, 26 жовт.;
- Жухевич Б. Поетична дорога Віктора Гончарука // Нове життя. 2001, 26 груд.
Завантажити статтю
Людина 
