Гончарук Захар Власович
ГОНЧАРУ́К Захар Власович (23. 02. 1921, с. Коритня, нині Монастирищен. р-ну Черкас. обл. — 19. 11. 1993, Київ) — поет, перекладач. Брат Я. Гончарука. Член СПУ (1954). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закiн. Харків. вiйськ. авiац. радiоучилище (1941) i Київ. університет (1949). Відтоді працював ред. Держлiтвидаву України, зав. вiддiлу літ-ри ж. «Пiонерiя» (1954–60), чл. редколегії ж. «Вiтчизна». У традицiях раннього П. Тичини Г. наближав поезiю до музики, творив поет. форми за зразками музичних (рондо, прелюдiя, фуга, алегро, анданте); культивував жанр ораторiї (зб. «Днiпровi думи», К., 1961), пасакалiї («Бiном Ньютона»), збагатив образотворчi можливостi укр. слова. Г. перекладав вірші рос., сербохорват., болгар. авторів. Уклав антологiї укр. поезiї, якi було видано англ. (1982), нiм. (1983) та латис. (1984) мовами. Переклав і упорядкував антологiю югослав. поезiї «Ядран» (К., 1986).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Голубий ранок. 1957; Доля. 1961; Господарочка: Поема для дітей. 1969; Квiнта. 1977; Злагода. 1981; Домiнанта. 1987; Коритня. 1993 (усі — Київ).; Лiт.: Засенко П. Рана-Коритня чаїно кигиче... // Київ. 1993. № 10.
Завантажити статтю
Людина 
