ГОРБА́НЬ Микола Васильович (08(20). 12. 1899, с. Миколаївка Костянтиногр. пов. Полтав. губ., нині Зачепилів. р-ну Харків. обл. — 19. 04. 1973, Ташкент) — історик, архівіст, письмен­ник. Кандидат історичних наук (1946). Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1917– 18), Харків. університеті та Харків. ІНО (1920–21). У 1921–24 — аспірант каф. історії України під керівництвом Д. Багалія Харків. ІНО, водночас — зав. інформ. від­ділу Радіотелегр. агенства України (до 1925), спів­роб. г. «Вісті» та «Селянська правда»; від 1924 — науковий спів­робітник, від 1929 — доцент кафедри історії укр. культури, кер. сектору докапіталіст. історії України Н.-д. ін­ституту історії укр. культури (Харків). У 1929 обраний дійс. чл. і вченим секр. Археогр. комісії ВУАН. В Укр. НДІ сходо­знавства (Харків) працював у комісії з ви­вче­н­ня укр.-турец. звʼязків. У квітні 1931 заарешт. у справі Укр. нац. центру, засланий на 3 р. до Алма-Ати (нині Алмати), де по­вторно заарешт. у грудні 1933 у справі УВО і засланий до м. Тобольськ (РФ). Після звільне­н­ня 1937 працював у м. Омськ (РФ) ст. н. с. обл. архів. упр., викл. пед. і мед. ін­ститутів. Реабіліт. 1957. Від 1960 — завідувач кафедри іноз. мов Ташкент. мед. ін­ституту, від 1966 — зав. секції латин. мови каф. іноз. мов Ташкент. університету. Досліджував історію соц. рухів 18 ст., історіогр. спадщину О. Шафонського, Д. Багалія, біо­графію М. Максимовича. Автор істор. повісті «Козак і воєвода» (Х., 1929), істор.-побут. нарисів «Слово и дело государево» (Х., 1930), низки праць з історії Сибіру та Казах­стану.