Гордон Ізмаїл Борисович
ГОРДО́Н Ізмаїл Борисович (27. 12. 1922, м. Бахмут, нині Артемівськ Донец. обл. — 27. 12. 2008, Одеса) — поет. Член НСПУ (1974). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Освіта середня. Працював токарем, шліфувальником, лісорубом, зав. клубу. 1950–71 — маляр Одес. судноремонт. заводу. Друкувався від 1955. Писав російською мовою. Осн. теми творчості Г. — 2-а світова війна, її окопна солдат. правда, велич людини. Його поезіям характерні пластичність образів, яскравість асоціат. символіки.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Приморская улица. 1961; Моим землякам. 1965; Диалог. 1968; Палуба. 1972; Тамариск. 1977; И сердце било в набат. 1980; Берег Отрады. 1982; Солдатский хлеб. 1984; Ближние мельницы. 1988 (усі — Одеса); Стихотворения. К., 1989; Баллада о зеркалах. Москва, 1993; Избранное. Москва, 2003.
Рекомендована література
- Сушинський Б. Осмислюючи людяність і вічність // Письменники Одещини на межі тисячоліть. О., 1999;
- Ізмаїл Борисович Гордон: Біобібліогр. покажч. О., 2002.
Завантажити статтю
Людина 
