Горенштейн Фрідріх Наумович

Визначення і загальна характеристика

ГОРЕНШТЕ́ЙН Фрідріх Наумович (18. 03. 1932, Київ — 02. 03. 2002, Берлін) — письменник, сценарист. Закін. Дніпроп. гірн. інститут (1955), Вищі сценар. курси (Москва, 1963). Працював інж. на шахтах Донбасу, на буд-ві у Києві. Від 1980 — на еміграції (від 1981 — у Берліні). Автор числен. оповідань, з яких у СРСР було опубл. одне — «Дом с башенкой» // «Юность», 1964, № 4. Написав повісті «Ступени» // «Метрополь», 1979, «Зима 53-го года» // «Континент», Париж, 1978, № 17–18, «Яков Каша» // Там само, 1981, № 29, «Куча» // Там само, 1984, № 39, «Улица Красных Зорь» (1985; опубл. у 2-му т. тритомника творів Г., Москва, 1992), «Последнее лето на Волге» // «Знамя», 1992, № 1; романи «Искупление» (1967; опубл. — Нью-Йорк, 1979), «Место» (1976; опубл. — Москва, 1991); п’єси «Споры о Достоевском» (1973; опубл. у моск. ж. «Театр», 1990), «Бердичев» (1975; укр. перекл. — у ж. «Дніпро», 1993, № 1–3), «Детоубийца» (1985; опубл. — Москва, 1991; інсценіз. у моск. Театрі ім. Є. Вахтангова під назвою «Господарю ти мій, батечку...»). Відомий роман Г. — «Псалом» (1984), опубл. франц. мовою у Мюнхені (1986), рос. — у ж. «Октябрь» (1991, № 10–12; 1992, № 1–2). У ньому письменник розмірковує про 4 страти господні; долі євреїв у СРСР; християнство та юдаїзм. Створив низку кіносценаріїв; екранізовані: «Солярис» (1972, за однойм. романом С. Лема, реж. А. Тарковський; Велика спец. премія Канського кінофестивалю, 1972), «Раба кохання» (1975, реж. М. Михалков; обидва — «Мосфільм») та ін. Г. у творах критично досліджував рад. історію в психол., соц., метафіз. аспектах. Один з гол. мотивів творчості — різке несприйняття антисемітизму.

Завантажити статтю