Горецький Петро Гнатович

ГОРЕ́ЦЬКИЙ Петро Гнатович (26. 06. 1919, с. Максимільянівка, нині Марʼїн. р-ну Донец. обл. — 17. 03. 1997, Мінськ) — письмен­ник. Член СПУ (1950). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Ужгород. університет (1956). Перші вірші на­друк. 1937 у газетах «Комуніст» і «Вісті». Писав рос. та укр. мовами. Автор поет. зб. «Дружба» (1948), «Джерело» (1952), «Весна» (1953), «Моя любов» (1957; усі — Ужгород), «Любовь зовет» (1958), «Дні­провські кручі» (1969), «Вічне тепло» (1973), «Осін­ні прокоси» (1979), «З доріг життя» (1982), «Зачарованість» (1986), «На бистрині» (1989); нарисів «Слово про наш колгосп» (1956), «Дерза­н­ня» (1961; усі — Київ) та ін. Пере­кладав з російської мови поезію М. Ісаковського, О. Твардовського, з білорус. — Янки Купали, Пятруся Бровки, Максима Танка, з азерб. — С. Вургуна, С. Рустама. Окремі твори Г. пере­кладено рос., білорус. та азерб. мовами, деякі покладено на музику.

Завантажити статтю