Горжец Яромир
ГО́РЖЕЦ Яромир (Hořec Jaromir; справж. — Halbhuber; Галбгубер; псевд.: Ignatus, Jan Čech, Jan Svoboda та ін.; 18. 12. 1921, м. Хуст, нині Закарп. обл.) — чеський письменник, публіцист. Від 1932 живе у Празі. Під час нім. окупації брав участь у нелегал. молодіж. русі. Співзасн. і гол. ред. щоденника «Mladá fronta» (1945–50), дир. однойм. видавництва, при якому заснував групу поетів-новаторів, пропагуючи «динамоархізм» (синтез романт. революційності та банальності щоден. життя). Проголош. ідеї втілив у зб. поезій «Jasiňa» (1946, враження поета від перебування на Гуцульщині), «Na časy» (1947), «Zimička» (1947, вірші для дітей; усі — Прага). Зазнав парт. критики. 1950–53 — ред. видавництва «Mír», 1953–65 — шеф-ред. часопису «Hlas revoluce», зав. видавництва Спілки протифашист. борців у Празі. Заочно закін. Праз. університет (1954), де й працював до 1981 ст. викл. Опублікував низку заангажов. видань: зб. документів «Takový je fašizmus» (Praha, 1953), кн. «Cesty, ktoré viedli k Mníchovu» (Bratislava, 1955), «Cesty zrady» (Praha, 1957) та ін. 1960–69 — ред. ж. «Taneční hudba a jazz», де друкував свої статті, які згодом вийшли у Празі окремими книжками: «Patnáct oken do písničky» (1968), «Hve˘zdy taneční hudby a jazzu» (1969, svazek 1–2). Враження від окупації Чехословаччини 1968 — в основі зб. поезій «Soudný den» (Praha, 1968). У 1969 захистив канд. дис. про початки чес. книги; того ж року був виключений з КП та звільнений з роботи. Від 1971 — на пенсії. 1979 заснував самвидав «Česká expedice». 1981 за «антидерж. діяльність» був ув’язнений півроку в тюрмі. Згодом продовжив дисидент. діяльність, друкувався під псевд. на Зх. 1990 реабіліт. Відтоді працював доцент Праз. університету. Засн. і голова «Товариства друзів Підкарпатської Русі» (Прага, 1990), яке за його ред. видає ж. «Podkarpatská Rus» та однойм. бібліотечну серію. Остання представлена переважно працями Г.: «Podkarpatská Rus — nede˘litelná svoboda» (1992), «Podkarpatská Rus — zeme˘ neznáma» (1994; обидві — Прага) та ін. У своїх переконаннях близький до руху «політ. русинізму». Серед укр. дослідників його творчість має неоднозначну та суперечливу оцінку.