Горинь Богдан Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ГО́РИНЬ Бог­дан Микола­йович (10. 02. 1936, с. Кнісело, нині Жидачів. р-ну Львів. обл.) — громадський і політичний діяч, правозахисник, публіцист, есе­їст, мистецтво­знавець. Брат Миколи і Михайла Горинів. Член НСПУ (1996), НСХУ (2005). Ордени «За заслуги» 3-го (1997), 2-го (2001) ступ.; князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2005). Народний депутат України (1990–94, 1994–98). Закін. Львівський університет (1959). У 1959–62 працював методистом Будинку нар. творчості у Львові та водночас учителював; 1962–65 — науковий спів­робітник Львів. музею укр. мистецтва. Ви­ступав у пресі як літ. критик і мистецтво­знавець. Був актив. учасником руху шістдесятників. За­ступник президента клубу творчої молоді «Пролісок» у Львові (1963). Організовував і поширював самвидавчі матеріали. 1965 заарешт. і засудж. «за антирад. діяльність» до 3 р. увʼязне­н­ня, яке від­бував у Мордовії (РФ). Після звільне­н­ня працював на різних роботах: теслею, зав. читал. залу, муляром, маляром, кочегаром; 1976–89 — старший науковий спів­робітник Львів. картин. галереї. Один із засновників Укр. Гельсін. спілки (1988), спів­автор її про­грам. документу «Декларація принципів». У 1988–90 — голова Львів. обл. організації Укр. Гельсін. спілки; 1990–92 — голова Львів. обл. організації УРП; 1990–97 — чл. Проводу і Ради УРП; від 1997 — чл. Центр. проводу Респ. християн. партії, від 2003 — чл. Центр. проводу НРУ. Був чл. Великої Ради Руху, ради Товариства української мови ім. Т. Шевченка. Член редколегій самвидав. часописів «Український вісник» (1988), «Кафедра» (1988–89), гол. ред. самвидав. щомісячника «Львівські новини» (1989). Один із ініціаторів створе­н­ня живого ланцюга Львів–Київ у День Соборності України (22 січня 1990). У ВР України 1-го склика­н­ня був чл. Нар. ради, за­ступник голови Комісії у закордон. справах, очолював парламент. делегації на сесіях та семінарах Ради Європи та Пн.-Атлант. асамблеї; у ВР України 2-го склика­н­ня — чл. Комітету з питань прав людини, нац. меншин і між­нар. від­носин, чл. групи «Державність», згодом — «Кон­ституційний центр». У 1994–96 — директор Ін­ституту дослідж. діаспори. Голова товариства «Україна–Польща», чл. Президії товариства «Україна–Світ». Його перу належить ряд статей з питань літ-ри, мистецтва, психології творчості, внутр. і зовн. політики України. Автор спогадів у 3-х кн. «Не тільки про себе» (ви­дано кн. 1; К., 2006).

Тв.: На пути в Европу. К., 1994; Крим не тільки зона від­починку. Л., 1994 (спів­автор); У пошуках берега: Життя і творчість скульптора Івана Севери. Л., 1995; Опанас Заливаха. Вибір шляху. К., 1995; Туга Віктора Цимбала. К., 2005.

Літ.: Батенко Т. Опозиційна особистість: друга половина ХХ ст. Політичний порт­рет Бог­дана Гориня. Л., 1997; Левицька Г. Бог­дан Горинь: Біо­бібліогр. довід. К., 2001.

В. В. Овсієнко

Завантажити статтю