ГО́РИНЬ Михайло Микола­йович (17. 06. 1930, с. Кнісело, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. — 13. 01. 2013, Львів) — громадський і політичний діяч, правозахисник. Брат Богдана і Миколи, чоловік Ольги, батько Оксани Горинів. Народний депутат України (1990–94). Ордени «За заслуги» 3-го (1998), 2-го (2005) ступеня; князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2000); «За мужність» 1-го ступеня (2006). Закінчив Львівський університет (1954). Працював на педагогічній роботі. Від 1961 — психолог науково-практичної лабораторії психології і фізіології праці на Львівському заводі автонавантажувачів. Один із організаторів Клубу творчої молоді «Пролісок» у Львові (1963). Налагодив роз­по­всюдже­н­ня політичної літератури, яку видавали за кордоном, виготовле­н­ня самвидаву. 1965 заарештований з політичних мотивів, 1966 засуджений до 6 років таборів суворого режиму. Покара­н­ня від­бував у Мордовії (РФ), де 1967 за «пропаганду» та пошире­н­ня самвидаву серед вʼязнів засуджений до 3 років тюремного увʼязне­н­ня у Володимирському централі. Після звільне­н­ня 1971 працював бурильником, муляром, сторожем, кочегаром тощо. На­прикінці 1970-х років нелегально видавав «Бюлетень» Української Гельсінської групи, членом якої був оголошений 1982, опікувався сімʼями політвʼязнів. 1982 знову засуджений як «особливо небезпечний державний злочинець» до 10 років по­збавле­н­ня волі у таборах і до 5 років засла­н­ня. Звільнений 1987 у звʼязку з різким погірше­н­ням стану здоровʼя. Активний учасник від­новле­н­ня журналу «Український вісник» (1987). Один із фундаторів Між­народного комітету захисту політвʼязнів, Ко­ординаційного комітету національно-демократичних Рухів народів СРСР, Української Гельсінської спілки, НРУ, УРП. Від 1989 — голова секретаріату НРУ. Один із ініціаторів створе­н­ня живого ланцюга Львів–Київ у День Соборності України (22 січня 1990). У жовтні 1990 обраний головою Політради і першим за­ступником голови НРУ; у лютому 1992 — спів­голова НРУ (в цьому ж році ві­ді­йшов від керівництва НРУ); 1992–95 — голова УРП. У ВР України 1-го склика­н­ня — Голова під­комісії звʼязків з українцями, що проживають за межами України Комісії з питань державного суверенітету між­республіканських і між­народних від­носин. У грудні 1992 Горинь обрано головою Кон­гресу національно-демократичних сил, 1995 — почесним головою УРП, членом проводу УРП. Від 1997 — член Центрального проводу Республіканської християнської партії, був головою її редакційної комісії. 1999– 2006 — голова Української Всесвітньої Ко­ординаційної Ради.