Горинь Василь Іванович
ГО́РИНЬ Василь Іванович (01. 11. 1936, с. Яглуш Рогатин. р-ну Станіслав., нині Iвано-Фр. обл. — 12. 04. 2021, Львів) — iсторик фiлософiї та лiтературознавець. Чоловік Г. Горинь. Канд. фiлос. н. (1982). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2017). Закiн. Львiв. університет (1964). Учителював; у 1967–70 — ред., ст. ред. видавництва Львiв. університету; від 1970 — в Iн-ті сусп. наук (нинi Iн-т українознавства НАНУ, Львів): ст. н. с., пров. н. с. вiдділу фiлософiї культури, вчений секр. (1971–75), зав. сектору полiтологiї та права (1993–95), заст. дир. з наукової роботи (1989–97), від 2001 — провідний науковий співробітник відділ. нової історії України. Наукові праці з питань лiтературознавства, естетики, iсторiї фiлософiї, духов. культури України. Один з iнiцiаторiв концепцiї шашкевичезнавства. Заст. ред., автор передмов та низки статей у зб. «Шашкевичіана» (Л.; Вінніпеґ).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Общественно-эстетический идеал. К., 1983; «Руська трiйця» в iсторiї суспiльно-полiтичного руху i культури України. К., 1987 (співавтор); Iван Франко i свiтова культура. Кн. 1–3. К., 1990 (співавтор); Іван Франко і Леся Українка: Відомий епізод «непорозуміння між своїми». Л., 1998; Катерина Грушевська (1900–1943). 2000; Перепоховання Маркіяна Шашкевича. Л., 2004.
Рекомендована література
- Василь Горинь: Бібліогр. покажч. (1966–2006). Л., 2006.
Завантажити статтю
