ГО́РИНЬ Василь Іванович (01. 11. 1936, с. Яглуш Рогатин. р-ну Станіслав., нині Iвано-Фр. обл. — 12. 04. 2021, Львів) — iсторик фiлософiї та лiтературо­знавець. Чоловік Г. Горинь. Канд. фiлос. н. (1982). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2017). Закiн. Львiв. університет (1964). Учителював; у 1967–70 — ред., ст. ред. видавництва Львiв. університету; від 1970 — в Iн-ті сусп. наук (нинi Iн-т україно­знавства НАНУ, Львів): ст. н. с., пров. н. с. вiд­ділу фiлософiї культури, вчений секр. (1971–75), зав. сектору полiтологiї та права (1993–95), заст. дир. з наукової роботи (1989–97), від 2001 — провід­ний науковий спів­робітник від­діл. нової історії України. Наукові праці з питань лiтературо­знавства, естетики, iсторiї фiлософiї, духов. культури України. Один з iнiцiаторiв концепцiї шашкевиче­знавства. Заст. ред., автор перед­мов та низки статей у зб. «Шашкевичіана» (Л.; Він­ніпеґ).