Горлач Леонід
ГО́РЛАЧ Леонід (справж. — Коваленко Леонід Никифорович; 04. 04. 1941, с. Ріпки, нині смт Черніг. обл.) — письменник, літературознавець. Член НСПУ (1976). Міжнар. літ. премія Фундації М. Дем’яніва (1993), Літ.-мист. премія ім. І. Нечуя-Левицького (1998), Міжнар. укр. премія ім. Г. Сковороди (2001). Закін. Ніжин. пед. інститут (1963). Працював журналістом; від 1969 — в апараті СПУ, зокрема 1980-і рр. — заступник директора, дир. бюро пропаганди худож. літ-ри; 1995–2001 — співроб. г. «Водник», від 2002 — гол. ред. г. «Отчий поріг». Друкується від 1958. Автор поет. зб. «Сонце в зіницях» (1965), «Танок дощу» (1971), «Співучий млин» (1974), «Четвертий вимір» (1977), «Світовид» (1980), «Вибір пам’яті» (1988), «На відстані душі» (1991), «Грозою січене плече» (1996), «Човен невтоплий» (2001), зб. віршів та балад для дітей «Чумацький шлях» (1970), істор. поеми «Ніч у Вишгороді» (1982; за якою у Київ. театрі поезії 1985 поставлено п’єсу «Золоті ворота», реж. В. Пацунов, музика Є. Станковича), істор. романів у віршах «Слов’янський острів» (1986), «Чисте поле» (1990), «Перст Аскольда» (1993), «Руїна, або Життя і трагедія Івана Мазепи» (2004), «Слід копита» (2005; усі — Київ), низки повістей. Сповідує у ліриці тонке відчуття слова, музичність, вірність нар. традиціям. Істор. романи та поеми Г. — намагання дослідити маловідомі сторінки історії України у європ. контексті. Перекладає твори рос., білорус., груз., вірм., євр., нім., чес. та ін. письменників.
Рекомендована література
- Сердюк П. Поетичний відгомін віків // ЛУ. 1995, 9 лют.;
- Кочевський В. На чистому полі історії // Київ. правда. 1996, 22 лют.
Завантажити статтю
Людина 
