«ГО́РЛИЦЯ» — український народний сюжетний жартівливий танець. Виник на поч. 19 ст. на основі мелодії пісні «Дівчина, як горлиця, до козака горнеться». Муз. роз­мір — 2/4. Має парні та групові варіанти. Викона­н­ня містить елементи хореогр. ім­провізації та віртуозні рухи (оберта­н­ня, стрибки, голубці, тинки, присядки, повзунці). Жін. танц. партія є провід­ною. Серед авторів сценіч. варіантів «Г.» — В. Авраменко, П. Вірський, О. Гомон, В. Дебелий, А. Кривохижа. Пісен­ні та інструм. мелодії «Г.» за­стосовано у низці симф. творів («Чотири українські танці» Л. Колодуба), балетів («Пан Каньовський» М. Вериківського, «Лілея» К. Данькевича, «Оксана» та «Сорочинський ярмарок» В. Гомоляки, «Маруся Богуславка» А. Свєчникова, «Ніч перед Різдвом» Є. Станковича), опер («Катерина» М. Аркаса, «Наталка Полтавка» та «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Назар Стодоля» К. Данькевича).