ГОРОДОВИКО́В Ока Іванович (19. 09(01. 10). 1879, х. Мокра Єльмута, нині Ростов. обл., РФ — 26. 02. 1960, Москва) — радянський військовий діяч. З походже­н­ня калмик. Генерал-полковник (1940). Герой Радянського Союзу (1958). Учасник 1-ї світової війни, воєн. дій 1918–20 і 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди. У Червоній армії від 1918. Пере­бував на команд. посадах у 1-й та 2-й кін­них арміях, які діяли на території України, зокрема брав участь в карал. операціях проти загонів Н. Махна. Користувався протекцією С. Будьон­ного і К. Ворошилова. Командував корпусом червоного козацтва. Закін. вищі академ. курси (1923), курси вдосконале­н­ня вищого команд. складу (1927), Військ. академію ім. М. Фрунзе (Москва, 1932). У 1932–38 — за­ступник командувача Середньоазіат. військ. округу; від 1938 — ін­спектор кавалерії; від червня 1941 — генерал-ін­спектор і командувач кавалерією рад. армії. Активно від­стоював і за­стосовував на практиці кавалерій. атаки, що в умовах 2-ї світової війни призводило до знач. втрат воїнів рад. армії. Один із найжорстокіших сталін. карателів. Причетний до депортації калмиків і ліквідації Калмиц. автономії у 1943. Від 1947 — у від­ставці.