Господарська система

ГОСПОДА́РСЬКА СИСТЕ́МА  — відносно відокремлений комплекс (група) економічно та юридично пов’язаних між собою суб’єктів господарської діяльності. У теорії права Г. с. розглядається як госп. комплекс, до складу якого входять підприємства, організації та орган госп. керівництва (центр системи). Ланки Г. с. (її підсистеми) зберігають статус самост. суб’єктів господарювання. Вона становить не тільки екон., а й правову єдність. Погляд на Г. с. як правову категорію, що відрізняється від господарського об’єднання та підприємства, склався у юрид. науці стосовно структури госп. відносин у централізовано керованій плановій економіці. Однак аналог. або схожі системи функціонують і в умовах змішаної економіки, віддзеркалюючи високий рівень усуспільнення виробництва у сучас. світі (фінанс.-пром. групи, транснац. корпорації та ін.).

Існують різні погляди щодо питання, хто є суб’єктом права — система чи її центр, однак навіть при невизнанні за Г. с. властивостей суб’єкта права вона все ж створює певні правові зв’язки між своїми ланками (підсистемами). Розуміння Г. с. у заг.-теор. і правовому значеннях різне. Теоретично нею є госп. об’єднання, підприємство і кожна із його структур. одиниць (підрозділів); у правовому розумінні — система верх. рівня (супероб’єднання, суперкорпорації). У централізовано керованій плановій економіці як Г. с. верх. рівня діють заг.-держ. галуз. системи, координуючими центрами яких є госп. мін-ва або регіон. міжгалуз. системи. Зокрема 1957–65 в Україні такими органами були ради нар. господарства екон. р-нів (раднаргоспи), нині функціонують регіон. Г. с., очолювані облдержадміністраціями чи адміністраціями великих міст. Вищезгадані системи є підрозділами першого порядку нар.-госп. комплексу в цілому; госп. об’єднання відіграють роль підрозділу другого порядку — проміж. системи, керів. орган якої призначається центром системи верх. рівня або обирається представниками підприємств — чл. об’єднання. Підпр-во також є госп. підсистемою, але вже первин. (базового) рівня, що безпосередньо здійснює виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг. Усі згадані підсистеми — суб’єкти господарювання. Їх правовий статус, поряд з певними госп. правами та обов’язками, включає права, якими володіє юрид. особа. У складі підприємств і об’єднань можуть бути утворені структурні одиниці (підрозділи), що також відіграють роль суб’єктів господарювання, але не мають прав юрид. особи.

Нині Г. с. (підсистеми), як правило, позначають терміном «госп. структура», що підкреслює спільну рису перелічених видів Г. с. і вживається у тих випадках, коли наявні юрид. відмінності між ними не мають практич. значення. Формування в Україні змішаної економіки призвело до виникнення госп. структур, які за всіма ознаками не відповідають триланк. схемі централізовано керованої планової економіки, але ця схема діє як у держ. і комунал. секторах нар. господарства, так і у великих об’єднаннях нових типів (концернах, холдингах, фінанс.-пром. групах, транснац. корпораціях тощо). Вона зберігається і у тих країнах, де застосовують модель централізовано керованої економіки. Водночас більшість нових фірм діють як Г. с. (структури), що займають в екон. і правових відносинах місце, аналог. місцю підприємства як базової ланки всієї нар.-госп. системи. Див. також Господарське товариство.

Завантажити статтю