Господарська система

ГОСПОДА́РСЬКА СИСТЕ́МА — від­носно від­окремлений комплекс (група) економічно та юридично повʼязаних між собою субʼєктів господарської діяльності. У теорії права Г. с. роз­глядається як госп. комплекс, до складу якого входять під­приємства, організації та орган госп. керівництва (центр системи). Ланки Г. с. (її під­системи) зберігають статус самост. субʼєктів господарюва­н­ня. Вона становить не тільки екон., а й правову єд­ність. По­гляд на Г. с. як правову категорію, що від­різняється від господарського обʼ­єд­на­н­ня та під­приємства, склався у юрид. науці стосовно структури госп. від­носин у централізовано керованій плановій економіці. Однак аналог. або схожі системи функціонують і в умовах змішаної економіки, від­дзеркалюючи високий рівень усу­спільне­н­ня виробництва у сучас. світі (фінанс.-пром. групи, транс­нац. корпорації та ін.).

Існують різні по­гляди щодо пита­н­ня, хто є субʼєктом права — система чи її центр, однак навіть при неви­знан­ні за Г. с. властивостей субʼєкта права вона все ж створює певні правові звʼязки між своїми ланками (під­системами). Ро­зумі­н­ня Г. с. у заг.-теор. і правовому значе­н­нях різне. Теоретично нею є госп. обʼ­єд­на­н­ня, під­приємство і кожна із його структур. одиниць (під­роз­ділів); у правовому ро­зумін­ні — система верх. рівня (суперобʼ­єд­на­н­ня, суперкорпорації). У централізовано керованій плановій економіці як Г. с. верх. рівня діють заг.-держ. галуз. системи, координуючими центрами яких є госп. мін-ва або регіон. між­галуз. системи. Зокрема 1957–65 в Україні такими органами були ради нар. господарства екон. р-нів (раднаргоспи), нині функціонують регіон. Г. с., очолювані облдерж­адміністраціями чи адміністраціями великих міст. Вищезга­дані системи є під­роз­ділами першого порядку нар.-госп. комплексу в цілому; госп. обʼ­єд­на­н­ня ві­ді­грають роль під­роз­ділу другого порядку — проміж. системи, керів. орган якої при­значається центром системи верх. рівня або обирається пред­ставниками під­приємств — чл. обʼ­єд­на­н­ня. Підпр-во також є госп. під­системою, але вже первин. (базового) рівня, що без­посередньо здійснює виготовле­н­ня продукції, викона­н­ня робіт, на­да­н­ня послуг. Усі зга­дані під­системи — субʼєкти господарюва­н­ня. Їх правовий статус, поряд з певними госп. правами та обовʼязками, включає права, якими володіє юрид. особа. У складі під­приємств і обʼ­єд­нань можуть бути утворені структурні одиниці (під­роз­діли), що також ві­ді­грають роль субʼєктів господарюва­н­ня, але не мають прав юрид. особи.

Нині Г. с. (під­системи), як правило, по­значають терміном «госп. структура», що під­креслює спільну рису пере­лічених видів Г. с. і вживається у тих випадках, коли наявні юрид. від­мін­ності між ними не мають практич. значе­н­ня. Формува­н­ня в Україні змішаної економіки при­звело до виникне­н­ня госп. структур, які за всіма ознаками не від­повід­ають триланк. схемі централізовано керованої планової економіки, але ця схема діє як у держ. і комунал. секторах нар. господарства, так і у великих обʼ­єд­на­н­нях нових типів (концернах, холдингах, фінанс.-пром. групах, транс­нац. корпораціях тощо). Вона зберігається і у тих країнах, де за­стосовують модель централізовано керованої економіки. Водночас більшість нових фірм діють як Г. с. (структури), що за­ймають в екон. і правових від­носинах місце, аналог. місцю під­приємства як базової ланки всієї нар.-госп. системи. Див. також Господарське товариство.