Колцуняк-Кузьма Марія Миколаївна
КОЛЦУНЯ́К-КУЗЬМА́ Марія Миколаївна (псевд.: Ірина Валівська, Марійка К.; 06. 12. 1884, с. Яворів, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 23. 09. 1922, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл.) — письменниця, перекладачка. Сестра Г. Колцуняка, дружина О. Кузьми. Закін. Львів. учит. семінарію (1905). Учителювала у школах Покуття, Коломий. нар. школі. Авторка оповідань, вміщених у «ЛНВ», — «Як не твоя, то й нічия» (1902, т. 17), «Отсе житє!», «Без щастя…» (обидва — 1903, т. 22), «Сама винна…» (Л., 1906; 1908) та повістей «На стрічу сонцю золотому» («ЛНВ», 1904, т. 25–26; Скрентон, 1918; Л., 2004), «Проти филь» (Станіслав; Коломия, 1921), у яких в реаліст. манері зобразила бідність і соц. нерівність гуцулів, викривала дволикість священиків, інтелігенції. Твори К.-К. високо оцінили Б. Лепкий та В. Дорошенко. Залишила спогади про батька М. Колцуняка («Мої згадки» // «Промінь», 1907, ч. 6). Переклала з рос. мови українською низку оповідань Д. Мамина-Сибіряка («Чутлива совість. Татко», Коломия, 1910). Уклала азбуку-читанку «Битий шлях» (К., 1922). Виступала з публіцист. статтями про роль жінок у громад. та культур. житті, на пед. теми.
Рекомендована література
- Мороз О., Кирчів Р. Одне з забутих імен // Червоний прапор. Коломия, 1965. № 37–39;
- Кирчів Р. Марія Колцуняк // Укр. календар. Варшава, 1972.
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
