КОЛЦУНЯ́К-КУЗЬМА́ Марія Миколаївна (псевдонім: Ірина Валівська, Марійка К.; 06. 12. 1884, с. Яворів, нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл. — 23. 09. 1922, м. Ко­­ломия, нині Івано-Франківської обл.) — письмен­ниця, пере­кладачка. Сестра Г. Колцуняка, дру­­жина О. Кузьми. Закінчила Львівську учительську семінарію (1905). Учителювала у школах Поку­т­тя, Коломийській народній школі. Авторка оповідань, вміще­­них у «ЛНВ», — «Як не твоя, то й нічия» (1902, том 17), «Отсе житє!», «Без щастя…» (обидва — 1903, том 22), «Сама вин­на…» (Львів, 1906; 1908) та повістей «На стрічу сон­­цю золотому» («ЛНВ», 1904, том 25–26; Скрентон, 1918; Львів, 2004), «Проти филь» (Стані­слав; Коло­мия, 1921), у яких в реалістичній ма­нері зобразила бідність і соціальну не­­рівність гуцулів, викривала дво­­ликість священиків, інтелігенції. Твори К.-К. високо оцінили Б. Ле­­п­­кий та В. Дорошенко. Залишила спогади про батька М. Колцу­няка («Мої згадки» // «Промінь», 1907, частина 6). Пере­клала з російської мо­ви українською низку оповідань Д. Ма­­мина-Сибіряка («Чутлива совість. Татко», Коломия, 1910). Уклала азбуку-читанку «Битий шлях» (Київ, 1922). Ви­ступала з публіцистичними ста­т­тями про роль жінок у громадському та культурному житті, на педагогічні теми.