ГОТЬЄ́ Юрій Володимирович (Готье Юрий Владимирович; 18(30). 06. 1873, Москва — 17. 12. 1943, там само) — російський історик, археолог. Академік АН СРСР (1939). Закін. Моск. університет (1895). Протягом 1898–1930 працював ученим секр. і заст. дир. б-ки Румянцев. музею у Москві (від 1925 — Держ. бібліотека СРСР); у 1903–15 — приват-доцент, 1915–30 і 34–41– проф. Моск. університету; 1922–30 — науковий спів­робітник Держ. істор. музею. 1901 проводив роз­копки у Харків. губ., 1927 досліджував ґенуез. фортеці в Криму. 1930 заарешт. у справі АН, 1931 засудж. до 3-х р. таборів. 1934 повернувся у Москву. У працях, присвяч. залізному віку на Сх. Європи й ран­ній історії пд. словʼян, зробив вдалі спроби синтезу археол. джерел та істор. свідчень. Як послідовник методології В. Ключевського ви­вчав різні аспекти історії Росії 17–18 ст. Помітне місце у його дослідже­н­нях за­ймають про­блеми історії України, зокрема формува­н­ня Київ. Русі, виникне­н­ня козацтва, роз­витку феодал. землеволоді­н­ня, нац. революції 1648–76. Автор істор. нарису «Киев» для БСЭ та «Малой советской энциклопедии», у ред. яких спів­працював від 1926. Брав участь у під­готовці першого вузів. під­ручника «История СССР» (т. 1, Москва, 1939).