Гошовський Богдан Данилович
ГОШО́ВСЬКИЙ Богдан Данилович (псевд. і крипт.: Б. Данилович, Дідусь, Дідусь Данилович, Б. Гармаш, М. Сухий, Б. Г., Б. Д., Д. Б., М. С.; 21. 08. 1907, м. Золочів, нині Львів. обл. — 21. 07. 1986, Торонто) — видавець, письменник, громадський діяч. Чоловік І. Гошовської. Шевченків. премія КУК (1986). Закін. Львівський університет. Від 1922 брав активну участь у діяльності «Пласту» (Золочів, Львів), за що неодноразово був заарешт., ув’язн. у концтаборі в м. Береза Картузька (1934–36). Після звільнення розпочав журналіст. та видавн. діяльність у галузі дит. літ-ри. Ред. ж. для дітей «Малі друзі» (Львів, Краків, Авґсбурґ, 1937–38, 1940–44, 1948), ж. для молоді «Дорога» (Львів, Краків, 1937–38, 1940, 1942–44). Під час 2-ї світової війни: співроб. «Укр. видавництва» (Львів), ред. книжк. серії для дітей «Моя книжечка» (1940–44, діяла згодом у Торонто до 1984; вийшло 52 вип. цієї серії). Заснував і очолював (1946–72, з перервою) Об’єднання працівників дит. літ-ри ім. Л. Глібова у Мюнхені (від 1951 — у Нью-Йорку, від 1954 — у Торонто), видавництво «Нашим дітям» при ньому. 1950 у Канаді заснував видавництво «Євшан-Зілля» із «Б-кою юного читача». Очолював редколегії журналів «Веселка» (м. Джерсі-Сіті, США, 1954–72) — для дітей, «Координатор» (1973–83) — про укр. кооперацію в діаспорі. Друкувався від 1924. Видав зб. «Ми і наші діти: Дит. література, мистецтво виховання» (1965), праці «Українська дитяча література: Спроба огляду і проблематика» (1966), «Слово пламенем взялось: Мистецтво укр. живого слова». Писав нариси, оповідання для дітей (частково опубл. у зб. «Китиця квіток для чемних діток»), студії з історії та географії княжої доби («Княжий город Пліснеськ», «Княжі Голі гори і Рожне поле»). Редагував видання творів Олега Ольжича, М. Островерхи, Р. Завадовича, Марка Вовчка.
Рекомендована література
- Савка М. Гошовський Богдан // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6.
Завантажити статтю
Людина 
