Грип

Визначення і загальна характеристика

ГРИП гостра вірусна хвороба, що має епідемічне пошире­н­ня і характеризується ураже­н­ням дихальних шляхів з вираженою інтоксикацією та катаральними явищами. Належить до групи гострих ре­спіратор. хвороб і за рівнем захворюваності та тяжкістю пере­бігу за­ймає в ній 1-е м. (щороку хворіє від 10 до 25 % населе­н­ня, а під час великих спалахів — більшість людей з тимчасовою втратою праце­здатності). Вірус Г. вперше виділили англ. вірусологи В. Сміт, К. Ендрюс і П. Лейдло. Збудниками є РНК-вмісні віруси 3-х типів: А, В і С. В їхній білковій оболонці роз­міщені антигени (гемаглютинін і нейрамінідаза), які змінюються під впливом зовн. чин­ників. Найбільш виражену антиген­ну мінливість має вірус А, менш виражену — вірус В. Внаслідок появи нових їхніх антиген. варіантів роз­виваються по­вторні захворюва­н­ня і нові епідемії. Джерелом збудника є хвора людина. Оcн. механізм пере­дачі — крапельний, іноді вона від­бувається побут. шляхом. Епідемії Г. А по­вторюються через кожні 1–2 р. і тривають 1–1,5 місяця. Кожні 20–40 р. спо­стерігається пандемія, під час якої Г. уражає 15–40 % населе­н­ня і більше. Найбільша пандемія вві­йшла в історію під на­звою «іспанка» (1918–19; загинули бл. 20–30 млн людей). Вірус В викликає менш інтенсив. епідем. процес із під­вище­н­ням рівня захворюваності через кожні 3–4 р., вірус С — спорадичну захворюваність.

У хворих вірус роз­множується у слизовій оболонці верх­ніх дихал. шляхів, спричиняючи запальні зміни. Інкубац. період триває від кількох год. до 2-х діб. Захворюва­н­ня починається раптово з ознобу, головного болю і швидкого під­вище­н­ня температури тіла. Згодом зʼявляються біль у мʼязах, су­глобах і попереково-крижовій ділянці, від­чу­т­тя жару і активне потовиділе­н­ня. У тяжких випадках можуть виникати запамороче­н­ня, поруше­н­ня сві­домості, судоми, блюва­н­ня. На 2–3-тю добу роз­виваються нежить, сухий болючий кашель. Облич­чя стає червоним і одутлим, очі блищать, на губах і крилах носа зʼявляються герпетичні висипи, мʼяке під­небі­н­ня і задня стінка носоглотки — гіперемічні, іноді з зерни­стою висипкою. Тони серця послаблюються, в легенях виникають сухі хрипи. Гарячковий період триває 2–5, іноді — 6–7 діб, далі на­стає видужа­н­ня, але в най­ближчі тижні зберігається астенія.

Як ускладне­н­ня часто роз­виваються пневмонія, верх­ньощелепний синуїт, отит, загострюються су­провід­ні хронічні захворюва­н­ня (туберкульоз, ревматизм, нефрит тощо). Весь гарячковий період і на­ступні 2 дні хворий має дотримуватися ліжкового режиму. Рекомендують молочно-рослин­ну вітамінізовану дієту з вжива­н­ням великої кількості теплої під­кисленої рідини (чай з лимоном, морс із журавлини), потогін. засобів (гарячі напої з плодів малини, квіток липи, бузини тощо) та за­стосува­н­ням гірчичників. Із противірус. препаратів використовують ремантадин, оселтамівір, гро­принозин, аміксин, лаферон, людський лейкоцитарний інтерферон, у тяжких випадках — протигрипозний донорський гам­ма­глобулін. За індивід. показа­н­нями при­значають протикашлеві, жаро­знижувал. (лише при гіперпірексії), антибактеріал. (при бактеріал. ускладне­н­нях) засоби.

Необхідні рання ізоляція хворого, вологе прибира­н­ня приміще­н­ня із за­стосува­н­ням дезінфекц. роз­чинів, викори­ста­н­ня марлевих масок особами, які спілкуються з хворим. З метою попередже­н­ня роз­по­всюдже­н­ня Г. у період під­вищеної захворюваності від­міняються масові заходи, на лікув. заклади накладається карантин. Для екс­треної профілактики Г. осіб, які контактують з хворим, використовують ті ж противірусні препарати, що й для лікува­н­ня. З метою специф. профілактики за­стосовують субодиничні вакцини з штамів вірусів А та В — вірогідних збудників нової епідемії. Протиепідем. дія роз­починається після імунізації не менше 70 % населе­н­ня.

М. А. Андрейчин

Завантажити статтю