Грицюк Володимир Борисович
ГРИЦЮ́К Володимир Борисович (11. 04. 1943, м. Новоград-Волинський Житомир. обл.) — художник монументально-декоративного мистецтва. Член НСХУ (1982). Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1971; викл. Б. Колесник, Б. Косарев, В. Лозовий). Працював у Харків. театрі муз. комедії (1964–66); арх. інституту «Донецькпроект» (1974– 78); на Харків. худож.-вироб. комбінаті (від 1974). Учасник мистецьких виставок від 1975. Виїхав до США наприкінці 1980-х рр. Роботи вирізняються оптимістичністю світогляду та влучними типами образів.
Додаткові відомості
- Основні твори
- чеканка «Кіносинтез мистецтв» (1975); «Праця і творчість» (1975, Будинок культури цукрозаводу у м. Лохвиця Полтав. обл.); вітражі — «Слава подвигу» (1977), «У родині» (1978), «Краса», «Свято спорту», «Сила» (усі — 1979, Харків. школа міліції), «Музика», «Театр», «Живопис», «Природа», «Кіно», «Естрада» (усі — 1980, Палац культури Шебелин. газопромислу Харків. обл.); панно — «Земля і люди» (1980, смт Зачепилівка Харків. обл.), «Людина і море» (1981), «Людина і космос» (1982; обидва — у м. Сочі, РФ).
Рекомендована література
- Чегусова З. Сучасний український вітраж // ОМ. 1978. № 4;
- Кабанова О. Витраж: Проблемы и тенденции // Декор. искусство. 1981. № 4;
- Півненко А. Художники-монументалісти сучасного Харкова // ОМ. 1981. № 5.
Фотоілюстрації
. 1988. enkaustika.jpg "Фрагмент розпису «Пізнання» в читальному залі Вищих курсів МВС СРСР (Харків). 1988. Енкаустика")
Людина 
