Грінчак Василь Якович
ГРІНЧА́К Василь Якович (26. 04. 1928, с. Китайгород Тростянец. р-ну, нині Вінн. обл. — 21. 01. 1987, с. Копачів Обухів. р-ну Київ. обл., похов. у Києві) — письменник. Член СПУ (1959). Закін. Одес. університет (1953). Працював ред. у видавництві «Молодь», зав. ред. видавництва «Веселка». Дебютував у період. виданнях 1953. Перша поет. зб. — «Мені не байдуже» (К., 1956). У творчості Г. переважає громадян. лірика. Провідні теми: подвиги захисників батьківщини у роки 2-ї світової війни, біль тяжких утрат, краса мирної твор. праці. Видав низку збірок віршів та оповідань для дітей: «Вийшло в поле тополятко» (1971), «Боцман Птаха» (1974), «Двоє в морі» (1982), «Настині береги» (1984; усі — Київ) та ін. Перекладав з білорус., естон. та рос. мов, зокрема уклав антологію «Пісні Естонії» (К., 1972).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Неспокій. 1959; Пам’ять серця. 1961; Горіння. 1964; Поезії. 1966; Кетяг калини. 1971; Листи в безсмертя. 1973; Позивні мужності. 1978; Вірність. 1979; В промінні колоска. 1983; усі — Київ.
Рекомендована література
- Кулеба Г. Незабутні сторінки історії // Дніпро. 1974. № 2;
- Моргаєнко П. Василеві Грінчаку — 50 // ЛУ. 1978, 28 квіт.;
- Василь Грінчак: Некролог // Там само. 1987, 29 січ.
Завантажити статтю
Людина 
