Громашевський Лев Васильович

Визначення і загальна характеристика

ГРОМАШЕ́ВСЬКИЙ Лев Васильович (01(13). 10. 1887, Миколаїв — 01. 05. 1980, Київ) — лікар-епідеміолог. Чоловік Л. Громашевської. Доктор медицини (1914), д-р соц. медицини (1925, без захисту дис.), професор (1925), академік АМН СРСР (1944). Заслужений діяч науки УРСР (1957). Премія ім. Д. Заболотного АН УРСР (1974). Герой Соц. Праці (1967). Державні нагороди СРСР. Закін. Новорос. університет в Одесі (1912). Навч. в Університеті пере­ривалося пере­слідува­н­нями та арештами за рев. діяльність. 1911, пере­буваючи на заслан­ні, отримав до­звіл на участь у ліквідації епідемії легеневої чуми в Маньчжурії, згодом боровся з епідемією віспи серед кочових бурятів. Від 1913 працював лікарем. Від 1918 — зав. Одес. дезінфекц. станції. Один з організаторів (1920) і зав. (1923–28) каф. епідеміології, водночас — ректор (1923–27) Одес. мед. ін­ституту. 1923 роз­робив про­граму викла­да­н­ня епідеміології, об­стоював її як самост. науку. Заснував та очолював каф. епідеміології Дні­проп. мед. ін­ституту (1928–30) та Центр. ін­ституту удосконале­н­ня лікарів (Москва, 1931–48); водночас — директор Сан.-бактеріол. ін­ституту (Дні­пропетровськ, 1928–31), засн. і дир. Центр. ін­ституту епідеміології та мікробіо­логії (Москва, 1931–48). Під час 2-ї світової війни — військ. лікар. Засн. і дир. (1948–51) Київ. ін­ституту інфекц. хвороб, заст. дир. з наукової роботи (1953–80) Київ. ін­ституту епідеміології, мікробіо­логії та паразитології (нині обʼ­єд­нані в Ін­ститут епідеміології та інфекц. хвороб АМНУ); водночас — завідувач кафедри епідеміології Київ. мед. ін­ституту (1948–62). Голова Респ. та Київ. т-в епідеміологів, мікробіо­логів та інфекціоністів (1948–80). Гол. ред. «Журнала микробиологии, эпидемиологии и им­мунобиологии» (1931– 48). Брав участь в організації ВООЗ (1946). Один з основоположників фундам. епідеміології. Об­ґрунтував теорію епідем. процесу, сформулював закони епідеміології, роз­робив вче­н­ня про механізм пере­дачі збудників інфекц. хвороб і на його основі створив природ.-наук. класифікацію хвороб, описав заг. принципи рац. боротьби з інфекц. хворобами і ліквідації окремих із них, ви­значив епідеміологію і напрями профілактики грипу, висип. тифу, поліомієліту, дифтерії, кору, вірус. гепатитів, холери тощо. Імʼя Г. присвоєно Ін­ституту епідеміології та інфекц. хвороб АМНУ, на приміщен­ні Ін­ституту та будинку, де він мешкав, від­крито мемор. дошки.

Пр.: Техника и здравоохранение // Профилакт. медицина. 1922. № 2–3; За пять лет: Отчетный сборник дезинфекцион­ной станции (дезкамеры) Одес­ского губздравотдела за 1918– 1922 гг. О., 1923; Опыт мас­совой гельминтологической работы в Одес­се // Одес. мед. журн. 1930. № 1–2; От обороны к нападению // На фронте здравоохранения. 1931. Вып. 22; Основи сучасної практичної дезінфекції. Х.; К., 1931; Общая эпидемиология. Москва, 1939; 1941; 1942; 1949; 1965; Частная эпидемиология. Москва, 1947 (спів­автор); Принципы клас­сификации инфекцион­ных болезней // Вест. АМН СССР. 1947. № 4; Механизмы пере­дачи инфекции. К., 1958; Общая эпидемиология. К., 1965; Современ­ное со­стояние про­блемы эпидемиологии дизентерии и основные меры борьбы с ней // Вопр. эпидемиологии, микробиологии и инфекц. патологии. Кишинев, 1974; Що треба знати про інфекції. К., 1976 (спів­автор); Из­бран­ные труды: В 3 т. К., 1987.

Літ.: Терехов С. Н. Л. В. Громашевский: К 70-летию с дня рожд. и 45-летию науч. и обществ. деятельности // ЖМЭИ. 1958. № 5; Моргунов И. Н. Л. В. Громашевский — ученый, педагог, обществен­ный деятель // Там само. 1968. № 6; Моргунов И. Н., Покровский В. И. По страницам работ Л. В. Громашевского // Там само. 1987. № 10; Щербак Ю. Н., Громашевская Л. Л. Лев Васильевич Громашевский: К 100-летию со дня рожд. // Очерки истории, естество­знания и техники. К., 1987. Вып. 33; Памʼяті Л. В. Громашевського: До 110-річчя з дня народж. К., 1997.

Ю. Д. Гоц, А. Л. Гураль, В. О. Мухопад

Завантажити статтю