ГРУ́НІН Тимофій Іванович (08(20). 01. 1898, с. Мокшан, нині Пензен. обл., РФ — 19. 08. 1970, Москва) — мово­знавець. Кандидат філологічних наук (1944). Закін. Моск. ін­ститут сходо­знавства (1927). Учень А. Кримського. Працював викл. курсів сходо­знавства (1927–30) при Всеукр. наук. асоц. сходо­знавства, одночасно вів н.-д. роботу як дійс. чл. цієї Асоціації. Від 1931 — науковий спів­робітник каф. араб.-іран. і тюрк. філології ВУАН, після ліквідації якої (1934) працював в Укр. НДІ Близького Сходу (1934–36), за сумісництвом — завідувач від­ділу народів СРСР і Сходу Б-ки ВУАН. На за­проше­н­ня Комітету нового алфавіту Турк­мен. РСР працював у НДІ мови і літ-ри (Ашґабат, 1936–38), н. с. Ін­ституту мови та писемності АН СРСР (від 1938). На­прикінці 1930-х рр. заарешт., після звільне­н­ня викладав у Військ. академії та Військ. ін­ституті іноз. мов (Москва, 1940–58); водночас — у Моск. університеті та ін­ституті сходо­знавства (1941–45), на курсах іноз. мов Наркому зовн. торгівлі СРСР (1942–48). Транс­крибував, пере­клав, під­готував перед­мову та коментарі до вид. «Документы на половецком языке ХVІ в.: Судеб. акты Каменец-Подол. армян. общины» (Москва, 1967).